Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Технології політичні

ТЕХНОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНІ — сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату. Вони включають в себе насамперед вивчення й набуття знань щодо реально існуючих об'єктивних умов, у яких відбувається діяльність суб'єктів політики. Це означає володіння інформацією щодо того, які соціальні групи, залежно від їх причетності до форм власності, від рівня доходів та інших показників, проживають на території країни чи конкретного регіону; який відсоток становить кожна група щодо всієї маси населення; які потреби, інтереси, сподівання у кожної з цих груп; у яких відносинах вони перебувають стосовно одна одної, а також щодо органів державної та місцевої влади (взаєморозуміння, повага, недовіра, ворожнеча тощо). Якщо територія країни багатонаціональна, необхідне також володіння інформацією стосовно національних груп. Важливою складовою знань про реальні об'єктивні умови є інформація про розстановку політичних сил, вплив політичних партій, рухів, громадсько-політичних об'єднань, а також засобів масової інформації на конкретні соціальні (національні) групи населення. Не менш важливе значення мають знання про найгостріші соціальні проблеми в країні чи регіоні, а також про те, як відбиваються ці проблеми у свідомості соціальних, національних та інших груп. Володіння цією та іншою інформацією дає можливість свідомо здійснювати політичну діяльність, і насамперед продумано й цілеспрямовано формувати її стратегію як найважливіший і найскладніший елемент технології політичної.

Набута попередньо інформація, як правило, розробляється у вигляді програм (платформ) суб'єктів політики (владних структур, політичних партій, лідерів). В умовах складної соціальної структури населення розробку програми доцільно починати з пошуку та формування екстраординарної мети, тобто такої, яка, по-перше, є найважливішою для країни чи регіону, і, по-друге, яка була б привабливою для всіх груп населення та орієнтована на широкий загал. Під реалізацію цієї мети формується й змістовна сторона програми.

Зарубіжний та вітчизняний досвід свідчать, що обов'язковими принципами побудови змісту програм є: акумуляційний, інноваційний, мобілізаційний, принцип конкретності та ясності (Д. Видрін). Акумуляційний принцип передбачає формулювання таких положень у програмі, які б могли кваліфіковано акумулювати і адекватно відображати інтереси різних соціальних та національних груп. Інноваційний принцип передбачає висунення у програмі нових ідей, забезпечує оригінальність та свіжість програм. Мобілізаційний принцип вимагає, щоб закладені у зміст програми положення та ідеї мобілізували ті чи інші соціальні групи на їх реалізацію через максимальне відображення їхніх інтересів та потреб. Принцип конкретності та ясності передбачає, щоб у програмі були показані механізми і шляхи реалізації тих чи інших положень. Це переконує населення в тому, що суб'єкт політики здатний на конкретні дії.

Важливе значення у технології побудови програми має і формальний бік справи, тобто сама форма викладення змісту. Це, насамперед, доступність її мови для розуміння різними соціальними групами. Слід мати на увазі, що стратегія, розроблена у вигляді програми, не досягне своєї мети, якщо не буде враховувати менталітет народу, історичні, національні, релігійні, психологічні особливості та традиції населення країни чи конкретного регіону.

Ще однією важливою частиною технології політичної є тактика як сукупність засобів і методів досягнення локальних, тимчасових результатів. Від вибору тактичних прийомів, продуманості їх застосування багато в чому залежить реалізація стратегічної лінії. В умовах політичного суперництва, коли пропозиції перевищують попит (наприклад, багато партій претендують на владу, кілька кандидатів на один мандат депутата тощо) невід'ємною складовою тактики є політичний маркетинг.

Оволодіння технологіями політичними дає можливість підвищити рівень і результативність політичної діяльності, сприяє цілеспрямованому впливу на розвиток політичної ситуації.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.