Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Кабе Етьєн

Кабе Етьєн (1788 — 1856) — представник французького утопічного комунізму. Народився в сім'ї ремісника. Адвокат, учасник революційної організації карбонаріїв, член палати депутатів (1831 p.), емігрував у Бельгію, потім в Англію. Як проповідник ідеї «реформаторського комунізму» вів жорстку полеміку з прибічниками «революційного комунізму». Основні твори: «Подорож до Ікарії» (1840) «Ікарійський альманах» (1852). Отримавши у Техасі безкоштовно земельну ділянку, К. с групою однодумців поїхав в Америку, де намагався реалізувати свою утопію в життя.

З теоретичного погляду К. є послідовником Бабефа. К. — теоретик рівності і братства. Його мета — перемога демократії й християнства. К. виступав за усуспільнення праці і її засобів, рухомого і нерухомого майна, благ, предметів споживання, які всі разом утворюють соціальний капітал. Комунізм для К. — асоціація, створена на основі рівності, братерства і єдності, знищення аристократії і всіх привілеїв, ліквідації соціальної нерівності. К. Маркс характеризував К. як «найпопулярнішого, хоча і найповерховішого представника комунізму».

К. вважав, що власність повинна зберігатися, але мати тимчасовий (50 років) характер. Ідеалом політичного устрою для К. була республіка із загальним виборчим правом. Однак правління Ікарії більше нагадувало диктатуру. Після смерті К. в 1856 р. община проіснувала до 1888 p., але всередині неї точилися жорсткі сутички та розкол.

Волгин В. Н. Французский утопический коммунизм. — М., 1960; Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 2. — М„ 1980.

Р. Марутян





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.