Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

АбсурдизмДемократичний централізм

Демократичний централізм — розроблена В. І. Леніним доктрина, яка згодом стала однією з догм радянського комунізму, основною засадою організаційної побудови та діяльності КПРС. Практично Д. ц.

опирається на дві основні ланки. По-перше, члени кожної ланки політичної ієрархії (партія, держава) обираються членами нижньої ланки шляхом голосування. По-друге, хоча на початковому етапі заохочується вільне обговорення будь-яких політичних питань, після ухвалення вищою ланкою воно жорстко нав'язується і його виконання контролюється нижчими ланками ієрархії. Д. ц. після пропозиції В. І. Леніна спочатку був включений до статуту більшовицької партії, а потім, на II конгресі Комінтерну (1920 р.), він став обов'язковим для всіх комуністичних партій. Механізм функціонування Д. ц. в партії обумовлює те, що, з одного боку, забезпечується виборність усіх керівних органів партії з низу до верху і їх обов'язкова періодична звітність перед своїми і тими, що стоять над партійними організаціями, а з іншого боку, за рахунок Д. ц. запроваджується сувора партійна дисципліна, підпорядкування меншості більшості, а також обов'язковість виконання усіх рішень вищих органів партії нижчими. Принцип Д. ц. є діаметрально протилежним концепції політичного плюралізму.

Енциклопедія політичної думки: Пер. з англ. — К., 2000; Даниленко В. И. Современный политологический словарь. — М., 2000.

М. Головатий