Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Данилевський Микола Якович
Данилевський Микола Якович (1822 — 1885) — російсько-український філософ та соціолог. Основна праця — «Росія та Європа» (1869). Автор одного з перших варіантів теорії культурно-історичних типів. Данилевський вирізняв тринадцять культурних типів (єгипетський, китайський, ассиро-вавилоно-фінікійський, індійський, іранський, єврейський, грецький, римський, аравійський, романо-германський, слов'янський, мексиканський та перуанський), кожний з яких об'єднувався близькістю мови, усвідомленням спільності своєї долі та проходив кілька фаз — від несвідомого періоду через державне становлення і розквіт цивілізації до занепаду. При цьому в різних культурних типах переважає той чи інший вид діяльності: релігійний, політичний або культурний. Слов'янський тип культури, за Данилевським, об'єднує ці різні види діяльності і тому є найбільш перспективним у майбутньому керівництві всесвітньо-історичним процесом. Згідно з одним з важливих законів існування культурно-історичного типу, запозичувати в інших типів можна тільки те, що перебуває «за межами народності», тобто того головного, що визначає певну національність (наприклад, технічні прийом та методи удосконалення промисловості). Народ, який сприйняв чужі засади культурно-історичного типу, з самостійного історичного діяча перетворюється, за Данилевським, на етнографічний матеріал.
Данилевский Н. Я. Россия и Европа. — М., 1991; Краткий словарь по социологии / Сост. Э. М. Коржева, Н. Ф. Наумова; Под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина. — М., 1988; Современная западная социология: Словарь. — М., 1990; Щёкин Г. Социальная теория и кадровая политика. — К., 2000.
Г. Щокін
Перша публікація: 01/01/2005
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.