Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Шкляр Леонід Євдокимович

Шкляр Леонід Євдокимович (нар. 1953) — доктор політичних наук (1996 p.), професор (2002 p.), кандидат філософських наук (1985 p.). Начальник відділу суспільних наук ВАК України. Закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка (1979 p.). З 1979 до 1982 p. — аспірант Інституту філософії ім. Г. Сковороди HAH України. З 1982 до 1996 р. — науковий співробітник Інституту філософії, а з 1996 до 1997 р. — провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень HAH України. З 1997 до 2000 р. — головний консультант, завідувач сектору, завідувач відділу Адміністрації Президента України. Автор близько 200 наукових та науково-публіцистичних праць з проблем теорії та методології культури, етносу, особи. Останніми роками коло наукових інтересів пов'язане з проблемами етнополітики та політичних проблем державознавства. Його перу належать індивідуальні та колективні монографії, навчальні посібники, статті в енциклопедичних виданнях. Серед них «Этнос. Культура. Личность. Философско-методологические аспекты исследования» (1992); «Нариси з історії українського державотворення» (1995) (у співавт.); «Мала енциклопедія етнодержавознавства» (1996); «Вступ до етнодержавознавства» (у співавт.) «Політична історія України XX ст.» (у 6 т., автор двох розділів) (2003); «Політичні інститути в процесі реформування влади«(2003) (у співавт.) та ін. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2002 p.), Відзнакою Державного комітету України у справах національностей та міграції (2004 р.) та орденом Преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня (2004 p.).

О. Антонюк





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.