Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Прагматизм політичний

Прагматизм політичний — характеристика політичної діяльності, основним критерієм і чинником якої стає досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну). П. п. характеризується жорстокістю, нерідко використанням аморальних і протизаконних засобів, ігноруванням морального змісту та віддалених наслідків дій. Прагматизм як теоретична концепція виник у 70-х роках XIX ст. у США (Пірс, Дьюї, Джемс). П. п. іноді протиставляють політичному ідеалізму, проте ідеалізм «на словах» у політиці часто поєднується з жорстким прагматизмом у практичній діяльності.

З погляду сьогодення П. п. — це теорія про доцільну діяльність людини, важливими принципами якої є: справа, потреба у практичних діях, матеріальний інтерес, вирішальна роль волі у здійсненні політичного курсу. Основна позитивна ідея політичного прагматизму — необхідність діяти, не покладаючись на авторитети, шукати найкращі способи та варіанти, приймати обґрунтовані, найефективніші рішення в умовах демократичного суспільства, що сприяє вільному, необмеженому експериментуванню. В Україні багато політичних партій, навіть державницьких, пишаються своїм політичним прагматизмом.

Азаров М. В основі єдиного економічного простору — соціально-економічний прагматизм // Урядовий кур'єр. — 2003. — 1 жовт.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997.

О. Чижова