Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Поліс
Поліс (грецьк. polis) — місто — держава; форма соціально-економічної та політичної організації суспільства і держави у Стародавній Греції і Стародавньому Римі, яка склалася у VIII—VI ст. до н. е. П. являв собою велике місто з околицями. В таких містах територією приблизно 1000-2000 км2 проживало від 5 до 10 тис. чол. Частина жителів міста були повноправними громадянами (мали земельні наділи), а інша частина (метеки, періеки, вільновідпущені, раби) громадянських прав не мали. Державна організація П. була різною: демократія, монархія, тиранія, олігархія. З соціальної точки зору П. був не що інше, як сукупність кількох груп людей, які вступили у договірні відносини, аби регулювати власне існування за допомогою схем, які не суперечили принципам релігії і моралі, а також нормам права, що базувалися на цих принципах. Спочатку за своєю природою П. був аристократичним і лідерство в ньому утримували різні клани знаті. З часом у різних містах відбувалася диференціація форм правління, хоча за усіх відмінностей у влаштуванні П. можна побачити й загальний момент: участь усіх повноправних громадян у прийнятті рішень. Відмінності були пов'язані з неоднаковою повнотою прав, якими користувалися громадяни П. Від П. швидше за все походить слово «політика», оскільки воно співвідносилося з усіма міськими справами, а потім і з роздумами щодо таких справ по суті — з політикою як такою. Суть П. детально пояснювали у своїх працях Платон, Аристотель, інші мислителі давнини, оскільки лише на території нинішньої Греції тоді розміщувалося десятки таких полісів.
Даниленко В. И. Современный политологический словарь. — M., 2000; Политология/ Словарь-справочник / M. А. Василик, M. С. Вершинин и др. — М., 2000.
М. Головатий
Перша публікація: 01/01/2005
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.