Філософія в бакалавраті - посібник
Тема 6. ФІЛОСОФІЯ ПРИРОДИ
§ 2. Сучасна наукова картина світу
Моделі антропогенезу
Питання походження людини, так само як її сутності, місця в світі, призначення тощо, є визначальними для спеціальної філософської науки (див. тему «Антропологія»). В контексті натурфілософії можна окреслити дві основні групи моделей породження людини (так перекладається з грецької слово «антропогенез»). Перша з них має назву натуралістична, тобто така, що говорить про природне походження людини. До неї належать усі, за винятком хіба що Тейярівської, еволюційні теорії, а також модель, згідно з якою людина є прибульцем з інших планет, можливо, і з інших зоряних систем і галактик. Друга група об'єднується під назвою супранатуралістична, тобто надприродна. До неї належать креаціоністська гіпотеза, а також ідея про людину як експериментальний організм, об'єкт наукових досліджень не відкритих на сьогодні позаземних цивілізацій.
Історію ми всі знаємо як науку про минуле, причини і наслідки, а також глибинні основи і подальший вплив тієї чи іншої події. Основну частину осмислення історії виконує особлива філософська наука — філософія історії, або історіософія (див. цю тему далі). Варто зауважити, що ідея про підготовку навколишнього середовища до появи життя і особливо людини відома ще з античних часів, прочитується вона і у філософії Середньовіччя, Відродження. У добу Просвітництва і романтизму її зразки дали французький філософ Шарль Луї Монтеск'є, відомий як автор концепції географічного детермінізму - точки зору, згідно з якою природні умови існування задають, визначають рівень розвитку і ступінь цивілізованості людини, а також німецький філософ Іоган Гердер, автор книги «Ідеї до філософії історії людства». А яким є співвідношення історії космосу та історії людства?
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.