Основи філософських знань

Розділ перший - ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ - СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ - 2. Антикласицизм у філософії XX ст.

Теорії сексуальної революції.

Сексуальна революція — процес радикальної ломки традиційних норм, обмежень і заборон у сфері сексуальних відносин, зв'язаний переважно з молодіжними бунтами та комунітарно-екзистенціалістськими рухами. Події, зв'язані з піднесенням молодіжного руху, припадають на 60 — 70-ті роки XX ст. Ідея сексуальної революції формувалась у рамках фрейдизму і набрала завершеної форми у фрейдомарксизмі, насамперед у його засновників Вільгельма Райха та Герберта Маркузе. Однією з основних філософських праць Вільгельма Райха є «Сексуальна революція». Ідея сексуальної революції одержала розвиток в концепціях Герберта Маркузе та деяких інших течіях фрейдомарксизму, а також в теоріях молодіжних рухів, суспільних молодіжних об'єднань.

Фрейдомарксизм — ліворадикальна течія фрейдизму, що прагнула об'єднати концепції Маркса і Фрейда. Видатні представники фрейдомарксизму, Фердинандт Райх та Герберт Маркузе, твердили, що соціальна революція не можлива без сексуальної революції, яка повніше вивільнить первинні устремління людини. Інакше результатом може бути лише нова форма тоталітаризму, оскільки зберігається «сублімоване рабство», не буде створена нова чуттєвість, людство виявиться неспроможним визволитись від конформістських типів характеру, які формуються репресивними системами і обумовлюють їх.

У 60 — 70-х роках в період бунту молоді в країнах Західної Європи, США, Канаді та інших деякі неомарксисти приділяють увагу теоріям фрейдизму, прагнучи модернізувати їх і пояснити процеси визріванням сексуальної революції, активізувавши вчення підсвідомого у філософії та психології, перетворивши його у формування часткових методик. Разом з тим фрейдизм дав поштовх ірраціоналістичним течіям, нерелігійній містиці, окультизму (окультизм — загальна назва вчень, що визнають існування таємних сил, недоступних людському розуму). Теорії одержують найбільше розповсюдження тоді, коли, з одного боку, існує криза класичного культу розуму та науки, а з іншого — різке падіння авторитету традиційних християнських цінностей («Бог вмер», — твердив це Фрідріх Ніцше), створили своєрідний духовний вакуум, що відразу ж став заповнюватись різними містико-ірраціоналістичними теоріями та концепціями (теорія психотрансмутації Гаррі Гюрджиєва, неохристиянство Давида Мережковського, школа мюнхенських космістів та антропософського суспільства Рудольфа Штейнера). Спалах окультизму, містики та «екзотичних» релігій припадає на 60-ті роки, зв'язаний з розвитком молодіжної контркультури, що вилилася соціальний критицизм та світогляд відчаю, що набрало містико-ірраціоналістичної форми. У центрі уваги залишилися особливості, незвичайні явища, що викликали живий інтерес: парапсихологічні, телепатичні, екстрасенсорні, крайні психічні стани — екстаз, одержимість, психопатологія та ін. Незважаючи на те що наука у їх вивченні суттєво просунулася вперед, усе ж і досі вони є основою ірраціоналістичних, містичних положень, суспільних і соціальних явищ та процесів навколишнього світу.