Основи філософських знань

Розділ третій - ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА - ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА - 2. Духовне життя суспільства

Специфіка духовного виробництва.

Звичайно духовне виробництво визначають духовного духовно-практичну і теоретичну діяльність, спрямовану на виробництво (збереження, поширення і споживання) духовних цінностей. Але специфічність — не тільки результат духовного виробництва. Справді, якщо результат матеріального виробництва — матеріальні цінності, світ речей, то духовного виробництва — духовні цінності, світ ідей. Усі ідеї мають визначені матеріальні носії і всі матеріальні цінності є визначені ідеальні значення та зміст. Нова річ може породити нові ідеї. Тому специфіку духовного виробництва можна розкрити тільки виявленням особливостей усіх його компонентів — не тільки результатів, але й мету, засоби, сам процес виробництва. Якщо матеріальне виробництво спрямоване на створення безпосередньо значимих, утилітарних цінностей, то духовне — на виробництво самоцінних утворень. Знаряддями духовного виробництва служать ті або інші розумові форми і лише як допоміжний засіб відповідні матеріальні предмети. Особливо специфічний сам процес виробництва. Так, у матеріальному виробництві предмет використовується з боку його речовинної форми: або поглинається, або приєднується до чогось, тобто зникає в самостійності. У процесі ж духовного виробництва та споживання здійснюється інформаційне використання предмета безвідносно до його речовинної форми, тим самим предмет не зникає, а зберігається, і навіть навпаки, збільшується в обсязі.