Тема 3. Розчини

Значення розчинів у житті й практичній діяльності людини. Поняття про розчин і розчинність. Залежність розчинності від різних чинників. Розчини насичені й ненасичені, концентровані й розбавлені

Розчини й сам процес розчинення мають велике значення в природі, у нашому житті, у науці й техніці. Найчастіше ми маємо справу не з чистими речовинами, а із сумішами або розчинами. Вода морів, річок, озер, ґрунтові води, питна вода — це розчини. Повітря — це розчин газів. Більшість мінералів — це тверді розчини. Соки рослин, напої — це розчини. Засвоєння їжі пов'язане з розчиненням поживних речовин. Розчинами є кров, лімфа, ліки, лаки, фарби. Розчини використовуються в промисловості: текстильній, металообробній, фармацевтичній, при виробництві пластмас, синтетичних волокон, мила та ін.

При розчиненні речовин відбувається їхнє подрібнення й розсіювання в об'ємі розчину. У розчині частинки однієї речовини рівномірно розподілені між частинками іншої. Якщо речовина розчинена до рівня молекул, то розчин буде однорідним, прозорим і не буде відстоюватися. Такий розчин є істинним. Наприклад, розчин солі у воді, столовий оцет, розчин цукру. Характерна ознака істинних розчинів — їхня однорідність.

Розчинами називають багатокомпонентні однорідні системи змінного складу.

У розчині завжди містяться розчинник і розчинена речовина.

Розчинник — це компонент розчину, що перебуває в такому ж агрегатному стані, що й розчин, і кількісно переважає. У розчині солі у воді розчинником є вода, а в медичному спирті — спирт є розчинником, а вода розчиненою речовиною. Вода — найкращий розчинник для багатьох речовин. Гарними розчинниками є спирт, ацетон, бензин, ефіри.

Розчинена речовина може бути в будь-якому агрегатному стані: твердому (цукор, сіль), рідкому (спирт), газоподібному (вуглекислий газ). Одночасно в розчині може бути розчинено декілька речовин, наприклад, у мінеральній воді розчинені різні солі. Кількість розчиненої речовини може бути різною. Розчини не мають постійного складу й у цьому полягає їхня основна відмінність від хімічних сполук.

Розчинністю називається здатність речовини розчинятися в тому або іншому розчиннику. Мірою розчинності речовини за даних умов є її вміст у насиченому розчині. Якщо в 100 г води розчиняється більше 10 г речовини, то таку речовину називають добре розчинною (наприклад, сірчана кислота). Якщо розчиняється менше 1 г речовини — речовина малорозчинна (наприклад, гіпс). Речовину вважають практично нерозчинною, якщо в розчин переходить менше 0,01 г  речовини (наприклад, срібло). Абсолютно нерозчинних речовин не буває. Навіть коли ми наливаємо воду в скляну посудину, дуже невелика кількість частинок скла неминуче переходить у розчин.

Розчинність різних речовин обумовлюється багатьма причинами. Розчинність більшості твердих речовин зі збільшенням температури збільшується, а розчинність газів, навпаки, зменшується. Тиск не впливає на розчинність твердих речовин. Зате збільшення тиску підвищує розчинність газів.

Розчини класифікують за різними ознаками.

За агрегатним станом виділяють тверді розчини (сплави металів, мінерали), рідкі розчини (морська вода, чай, столовий оцет) й газоподібні розчини (повітря).

За ступенем дисперсності, тобто за величиною частинок, розподілених у розчиннику, розрізняють грубодисперсні системи (з розміром частинок від 10-7 м до 10-5 м) і тонкодисперсні системи. У грубодисперсних системах речовина знаходитися у вигляді невеликих частинок, такі системи мутні, непрозорі, нестійкі в часі (наприклад, пісок у воді). До таких систем належать суспензії й емульсії. Суспензія — це система, в якій частки твердої речовини розподілені в рідині (наприклад, суміш глини з водою). Емульсія — це система, в якій частинки однієї рідини розподілені в іншій рідині (наприклад, суміш рослинної олії з водою). У тонкодисперсних системах речовина знаходиться у вигляді агрегатів декількох молекул або окремих молекул. Саме до них належать істинні розчини.

За кількістю розчиненої речовини розчини бувають розведені або концентровані. Якщо в певному об'ємі розчину знаходиться відносно невелика кількість розчиненої речовини, то розчин називається розведеним, а якщо розчинено багато речовини, то розчин називається концентрованим. Розчин, у якому дана речовина при даній температурі вже більше не розчиняється, називається насиченим. Розчин, у якому дана речовина ще може розчинятися, називається ненасиченим.