УСІ УРОКИ ФІЗИКИ
9 клас

1-й семестр


ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ЯВИЩА


2. Електричний струм

Урок 12/18

Тема. Лабораторна робота № 4 «Вимірювання опору провідника за допомогою амперметра й вольтметра»


Мета уроку: навчитися визначати опір провідника за допомогою амперметра й вольтметра; переконатися дослідним шляхом у тому, що опір провідника не залежить від сили струму в ньому та від напруги на його кінцях.

Тип уроку: урок контролю й оцінювання знань.

Обладнання: джерело струму, спіраль-резистор, повзунковий реостат, амперметр, вольтметр, ключ, з'єднувальні проводи.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

1. Зберіть електричне коло із приладів, зображених на рисунку.



2. Виміряйте напругу на резисторі й силу струму в колі.

3. Плавно пересуваючи повзунок реостата, збільште силу струму в колі. Запишіть у зошит для лабораторних робіт показання вольтметра й амперметра.

4. Пересуньте повзунок реостата в протилежний бік і ще раз виміряйте напругу на резисторі та силу струму в колі.

5. Обчисліть опір резистора для кожного випадку.

6. Результати вимірів та обчислень запишіть у таблицю в зошиті для лабораторних робіт.


№ досліду

Напруга U, В

Сила струму I, A

Опір R, Ом

1

 

 

 

2

 

 

 

3

 

 

 


7. Запишіть у зошит для лабораторних робіт, що ви вимірювали та який отримали результат.


Творче завдання

За отриманими у ході проведення експерименту даними побудуйте графік вольт-амперної характеристики резистора. За графіком визначте опір резистора й порівняйте його з результатом обчислень.

На завершення уроку можна запропонувати учням виконати самостійну роботу № 6 «Закон Ома для ділянки кола».


Домашнє завдання

1. Підр.: §§ 10, 11, 12.

2. Зб.:

рів1 — № 6.9; 6.14; 6.15; 6.16; 6.20.

рів2 — № 6.22; 6.23; 6.24; 6.36, 6.38.

рів3 — № 6.40; 6.41; 6.42, 6.62; 6.63.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.