Природознавство 5 клас - розробки уроків

Урок 7. Поняття про органічні та неорганічні речовини

Мета: дати поняття про органічні та неорганічні речовини; формувати вміння орієнтуватися в елементарних термінах хімічної науки; визначати та класифікувати речовину за їх будовою або складом; аналізувати й систематизувати значний обсяг інформації, розвивати навички самостійної та групової роботи, виховувати самостійність та відповідальність.

Тип уроку: формування нових знань та їх узагальнення.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Чи знаєте ви, що...

1. У 1860 році було відомо понад 60 хімічних елементів, а на сьогоднішній день відкрито більше 114 елементів?

2. В організмі людини близько 70 хімічних елементів у складі простих і складних речовин, найбільша масова частка в нашому організмі — кисню, вуглецю, азоту, кальцію?

3. Для виготовлення однієї лампочки накалювання потрібно використати 7 різних металів (залізо, вольфрам, свинець, цинк, Ni, Sn, Sb)?

4. Вуглець називають царем «живої» природи, а кремній — царем «неживої природи»?

Учитель наголошує на важливості систематизації великого обсягу знань.

Поки алхіміки знали лише кілька десятків хімічних речовин, їм було легко запам’ятовувати їхні властивості й особливості поводження. Але коли число речовин перевищило кілька сотень, а потім і тисяч, хіміки замислилися над тим, як їх класифікувати — поділити на класи подібних за характером хімічних «персон».

Втім, і алхіміки виявляли бажання навести лад у списку хімічних реактивів. Вони теж виділяли серед речовин «масла», «землі», «парфуми» (спирти), «горілки», «стекла»... Так, сульфатну кислоту називали «купоросним маслом», хлорну — «духом солей». Залізний купорос був відомий під назвою «зеленого скла» («вітріола»). Правда, алхімічні терміни часом збігалися для речовин, зовсім різних за складом. Наприклад, назва «магнезія біла» стосувалася карбонату магнію, а «магнезія чорна» — діоксиду марганцю. Іноді, навпаки, та сама речовина могла фігурувати під різними назвами. Оцтова кислота була відома як «кисла вологість» й «деревна кислота», а нітратна — як «міцна горілка», «селітряна димчаста горілка» й «кислота, що світиться червоним гасом»...

За розробку системи класифікації й номенклатури хімічних речовин вперше (а це розпочалося 1787 р.) взялася четвірка французьких учених: Антуан- Лоран Лавуазьє (1743—1794), Клод-Луї Бертолле (1748—1822), Луї-Бернар Гітон де Морво (1737—1816) й Антуан Фуркруа (1755—1809).

Понад двісті років тому вони прийняли рішення «розкласти по поличках» всі хімічні знання. Це завдання було б не під силу одній людині, навіть досить визначній і талановитій. Але чотири видатних учені виявилися спроможними класифікувати речовини.

Адже за справу узялися блискучо обізнані й енергійні люди. Фуркруа й Гитон де Морво були не тільки хіміками, але й видатними державними діячами, Бертолле був відомим лікарем й аптекарем, навіть служив лейбмедиком при дворі герцога Орлеанського. А Лавуазьє здобув визнання і як хімік, і як юрист, і як фінансист.

Яка властивість у речовин найголовніша? Запах, кольори, смак? Здатність розчинятися чи випаровуватися? Придатність до споживання у їжу або застосовність їх як ліки? Мабуть, жодний із цих варіантів.

Хімія вивчає хімічні реакції між речовинами, тож є сенс вибрати якусь речовину-еталон (зразок), з якою по черзі взаємодіятимуть всі інші. З часом ми подивимося, що із цього вийде. У тій хімічній класифікації, якою ми користуємося, речовин-еталонів відразу дві, і ми добре їх знаємо. Це вода й кисень.

ІІІ. Вивчення нового материалу

1. Звучать доповіді учнів, які готували індивідуальні випереджальні завдання (див. додаток).

Під час доповіді на дошці складається схема:

2. Після цього доповідають представники домашніх груп за темами:

♦ «новини з кухні»;

♦ «Швидка допомога в побуті»;

♦ «За дверима ванної кімнати»;

♦ «наша сумка небезпечна і складна»;

♦ «Солянка з подіуму краси».

3. Використовуючи текст підручника (або роздавальний матеріал), учні складають таблицю.

IV. Закріплення знань

У класі формується кілька команд для проведення експериментального туру. Командам пропонується розділити суміші:

♦ крейди й цукру;

♦ води та спирту;

♦ олії та води;

♦ мідних та залізних ошурок та ін.

V. Домашнє завдання

Підготуватися до підсумкового уроку.

Урок 8. Підсумковий. (Проводиться на розсуд учителя)