Українська мова 8 клас - Уроки ІІ семестр - 2013 рік

Урок 40. Однорідні й неоднорідні означення

Додаток 1

Запишіть у два стовпчики подані словосполучення:

а) з однорідними означеннями;

б) з неоднорідними означеннями.

Поставте, де треба, коми.

Якщо ви правильно виконали завдання, то з других букв перших записаних слів складеться початок прислів’я: «... себе скаже».

Привітне лагідне слово усміхнена маленька дівчинка запашна червона квітка солом’яний сплетений дідусем бриль змайстрований батьком новий стіл яблуневий вишневий цвіт жовті багряні листки стрімкий швидкий потік лапатий білий сніг далекі вкриті млою краєвиди дзвінкий мамин голос занесений у море легкий човен.

Додаток 2

Перепишіть. Поясніть уживання ком. Визначте означення однорідні й неоднорідні, свою думку обґрунтуйте. З якою інтонацією слід вимовляти однорідні й неоднорідні означення?

1. Шипшини кущ у мене під вікном цвіте блідо-рожевим скромним цвітом

(М. Рильський).

2. Усі дерева навкруги тепер стояли блідо-рожеві, м’які, святкові (Олесь Гончар).

3. П’янкий, вологий, свіжий вітер огорне подихом тебе (Б. Дегтярьов).

4. Я люблю гордий шум рідних київських вулиць зелених (В. Сосюра).

5. У бурани і шторми нас не зляка розгнівана, дика пучина (Д. Луценко).

6. Пливуть спокійні, погожі дні (І. Качуровський).

7. Як гарно навколо! Все вкрилось кругом пухнастим та чистим блискучим сніжком (Н. Забіла).

Додаток 3

Випишіть групи однорідних членів. Укажіть, якими частинами мови вони виражені, якими членами речення виступають.

Осінь відходила. Вона вже зробила своє. Косим ніжним промінням сонця визолотила на деревах листя, рясними дощами, як дитину, викупала його, тихими ночами і в морозні ранки посріблила кожний листочок, вкриваючи його ніжними візерунками інею. Потім, награвшись листям досхочу, буйними вітрами, мов незримою рукою, зняла з дерев розкішне багряне убрання і встелила ним, мов строкатим килимом, землю.

Ліс стояв тихий, спокійний, зажурений. Він немов соромився своєї голизни.

Наближалась зима. Вона ніби десь причаїлась у глибоких яругах, у темних лісах за Дніпром, ховаючись в них до часу від погляду сонця.

Вночі серед неба плив місяць. Небо було глибоке, бездонне, залите густою темінню, усипане міріадами рухливих мерехтливих зірок.

А ранком підіймалось сонце і геть руйнувало всю цю красу. Місяць тоді блід, зажурено загортався в небесну синяву, немов його й не було серед неба, потім повільно, крадькома пробирався за обрій.

(Ю. Збанацький)