РІДНА МОВА 6 КЛАС
ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ
І СЕМЕСТР
ІМЕННИК
Урок № 32
Тема: Відмінювання іменників (узагальнення). Тематичне тестування
Мета: систематизувати й узагальнити знання про відмінювання іменників; з»ясувати рівень засвоєння знань про іменник і вмінь відмінювати іменники; розвивати логічне мислення, пам»ять, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці.
Тип уроку: комбінований урок (узагальнення вивченого; перевірка й облік знань у вмінь).
Обладанання: підручник, тестові завдання.
Хід уроку
І. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.
Бесіда.
· Що є підставою для поділу іменників на відміни? Групи?
· Іменники яких відмін поділено на групи?
· На якій підставі відбувся такий поділ?
· Які іменники не належать до жодної з відмін? Чому? Навести приклади таких іменників.
· Навести приклади незмінних іменників.
ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
Пояснювальний диктант. Іменники підкреслити, визначити відмінок та відміну кожного. Які іменники не належать до жодної з відмін? Виділити відмінкові закінчення іменників.
З праці радість, а з безділля смуток. Без хліба обід сирота. Діжку солі з’їси, поки чоловіка пізнаєш. Почав у золоті, а скінчив у болоті. З гори і сани біжать, а на гору і віз не їде. У відчинені двері не ломись. Гарне кіно – то вікно у світ.
Народна творчість.
ІV. Перевірка рівня знань і вмінь щодо відмінювання іменників.
Пояснення способів перевірки знань і вмінь (інструктаж до проведення тестування).
Проведення тестування.
Тестові завдання
1. До першої відміни належать:
А іменники жіночого роду з основою на приголосний;
Б іменники середнього роду на –а (-я) з суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках;
ü В іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на –а (-я).
Дібрати й записати іменник першої відміни або подане словосполучення поставити у формі орудного відмінка однини (урочиста тиша, вразлива душа, дрімуча пуща, смачна каша).
2. Іменники середнього роду типу колосся, волосся, обличчя належать до:
А І відміни;
ü Б ІІ відміни;
В ІV відміни.
Дібрати й записати іменник ІІ відміни, поставити у формі родового відмінка однини та ввести до самостійно складеного речення (напр.: Вогнища шапкою не загасиш (Нар.творч.)
3. Іменники ім’я, плем]я належать до тієї ж відміни, що й
ü А собача, коліща, оленя;
Б міжгір’я, подвір’я, перемир’я;
В око, море, вікно.
Скласти (пригадати) речення, у якому іменник ім.»я був би вжитий у формі орудного відмінка однини (напр.: Батьком і матір’ю не хвались, а хвались чесним іменем. Пишайся не багатством, а чесним ім.’ям (Нар.творч.)
4. Не мають форми множини іменники:
А степ, стопв, міст, простір;
ü Б щирість, суміш, кров, мідь;
В листоноша, староста, шульга, нечупара.
Будь-який іменник ІІІ відміни, що вживається тільки у формі однини, поставити у формі орудного відмінка (напр.: молоддю, любов’ю, нехворощю).
5. Закінчення –а у формі родового відмінка однини мають іменники:
А футбол, танець, вальс;
Б пісок, борщ, мед;
ü В Київ, Харків, Дніпро.
Дібрати ій записати іменник ІІ відміни, який у формі родового відмінка однини має закінчення –а (-я) (напр.: Львова, Шевченка, Дністра, клена, ведмедя, тижня, олівця).
6. Апостроф у формі орудного відмінка ставиться у таких іменниках:
А гідність, заздрість, повість;
ü Б любов, верф, мати;
В Січ, річ, сіль.
Скласти (пригадати) й записати речення зі словом мати у формі орудного відмінка однини (напр.: Дозволь мені почути, як ти з матір’ю говориш (Д.Чередниченко). Дурний пишається достатком, а мудрий матір’ю (Нар.творч.)
Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання.
Повторити П. 12-19, вправа 176.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.