Розвиток зв’язного мовлення 3 клас - Конспекти уроків - 2016 рік

УРОК 13. Складання казки за уявою (на тему «Краплинки-сестрички»)

Мета. Закріпити вміння учнів самостійно складати розповіді (зокрема, казки), передаючи діалог дійових осіб; поповнити словниковий запас; ознайомити з кругообігом води в природі; розвивати уяву, фантазію; виховувати любов до навколишнього світу природи.

Обладнання. Ілюстрації із зображенням різних хмар, дощу, річки, калини, липи; запис пісень про дощ.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Слово вчителя.

Наберу з криниці

свіжої водиці,

буду умивати,

буду примовляти:

— Водичко, водичко,

умий діткам личка

рожеві та білі,

як яблучка спілі.

2. Бесіда з учнями.

— Що у мене у відерці? (Вода.)

— Так, вода. А чи замислювались ви, діти, над тим, що було б на землі без води? (Не зеленіла б трава, не росли б дерева, квіти, ягоди, овочі, не було б птахів, тварин, і навіть нас — людей.)

3. Підсумок.

Щоб полився дощик з неба,

щоб росли увись дерева,

щоб пливли всі кораблі,

щоб варились киселі,

щоб не було в нас біди, —

жить не можна без води.

III. Оголошення теми і мети уроку.

— На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з властивостями води, з її кругообігом в природі, будемо спостерігати за дощовою краплинкою, відправимося з нею у цікаву мандрівку, послухаємо її захоплюючі оповідки, а потім і самі створимо казку про краплинок-сестричок.

IV. Робота з мовним матеріалом.

1. Загадка (завдання 1, зошит, с. 40).

Він скрізь: у полі і в саду,

а в дім не попаде.

І я тоді лиш з дому йду,

коли вже він не йде. (Дощ)

2. Бесіда про дощ.

— В давнину, коли довго не було дощу, люди виходили на подвір’я і закликали дощик.

1 учень.

Дощику, дощику,

припусти, припусти,

на бабині капусти,

на дідові дині,

щоб поїли свині.

2 учень.

Дощику, дощику,

припусти, припусти,

на городні капусти,

на Галине зіллячко,

на наше подвір’ячко,

на весняні квіти,

на маленькі діти,

на зелені жита,

щоб нас звеселити.

3 учень.

Дощику, дощику,

наваримо борщику

в полив’янім горщику.

Поставимо на горі —

виїдять комарі.

Останеться трошки —

виїдять мошки.

Останеться крапля —

виїсть чапля.

Останеться кришка —

виїсть мишка.

4 учень.

Дощ накрапає —

пісенька лунає.

Лийся, дощик, на сади —

не шкодуй води.

Лийся на городи,

на зелені сходи,

огірочки та салат

поливай підряд.

3. Властивості води.

а) Дослід перший. (Вода в склянках.)

— Яка вона? (Прозора.)

— Яка на смак? (Без смаку.)

Дослід другий.

— Якщо кинути цукор? (Солодка.) Варення, різні трави? (Солодка і духмяна.)

Дослід третій.

— Якщо додати солі? (Солона.)

Дослід четвертий.

— А оцет? (Кисла.)

Висновок. Наша вода — справжня чарівниця.

б) Але вода ще й велика трудівниця. (Розгляд зображень пароплава, електростанції, парового опалення і т.п.)

— По воді плавають пароплави, на воді будують електростанції. Взимку воду наливають у труби і опалюють будинки.

4. Бесіда про дощові крапельки (завдання 2, зошит, с. 40).

а) Вчитель ловить краплинку води (дощу).

— Що у мене в руці? (Краплинка води, дощу.)

— Звідки впала дощова крапелька? (З неба.)

— Де вона народилася? (У хмарці.)

— Чому так думаєте? (Бо хмарка дощ приносить.)

б) Загадки про хмари.

✵ За лісом, за пралісом біла вовна висить.

✵ Біжать коні булані,

на них вузди порвані.

Хто їх може зупинити,

на них вузди підчинити?

✵ Летить орличка по синьому небі,

крила розпустила, все сонце закрила.

✵ 3 небокраю, з-за діброви

вийшли кралі чорноброві:

принесли водиці жбан,

полили селянський лан.

в) Бесіда.

— Чи всі хмарки дощ приносять? (Ні, тільки темні.)

— А які ще є хмарки? (Сірі, білі.)

— А світлі хмарки приносять дощ? (Ні. Білі хмарки плавають у блакитному небі, ніби лебеді. Вони молоді, тому набираються сил. Я помітив: що темніша хмара, то рясніший дощ.)

— Ще які бувають хмари? (Шаруваті, кутасті, у них повітря весь час переміщується. Перисті хмари — коли краплі води піднялися дуже високо в холоднечу і стали крижинками.)

— На що схожі хмарки? (На коників, пух, солодку вату, дерево, замки, крокодила, пухнасте курчатко.)

— А які хмари в різні пори року? (Восени: Від краю до краю затягнули небо густі сірі хмари. Взимку: Звечора густі, сірі хмари потемніли і важкими брилами нависли над землею. Ось-ось повалить сніг. Навесні: Блакитне небо дихає на землю теплом.)

— Чи можна полічити всі краплинки, які падають з неба з хмарки? (Ні.)

— Проте є спеціальна служба, що підраховує опади. Це метеорологічні станції.

г) Ознайомлення з кругообігом води в природі.

— Як багато краплинок падає на землю?

— Чи всі вони загинуть? (1. Ні, не загинуть. Вигляне сонечко, пригріє, і вони перетворяться в пару, піднімуться високо в небо, стануть хмаркою. Потім десь упадуть рясним дощем. 2. А я думаю, що деякі краплини увійдуть в землю, напоять рослинки. Сонечко вигляне і знову забере їх у небо. 3. Деякі краплинки сховаються в землю і ляжуть там спати. Сонце довго їх шукатиме, а все ж знайде і забере з собою. 4. А я думаю, що водичка після дощу збіжить струмочками в річку. Вигляне сонечко, пригріє річку, та подобрішає і віддасть краплинки. Парою вони піднімуться в небо, там утворять нову хмарку, а потім випадуть десь дощем.)

Узагальнення.

— Своїми розповідями, діти, ви підтверджуєте один із законів природи. Така подорож краплинки і називається кругообігом води в природі.

ґ) Спостереження за краплинками.

— Як падають на землю краплинки? (Я бачу, як крапельки танцюють на асфальті: то вони підскакують, неначе змагаються, хто вище; то кружляють у повітрі; чую, як вони тупають ніжками: кап-кап.)

1 учень

Загриміло-блиснуло вдалині.

Покотились крапельки по вікні.

З ринви вже вихлюпує водограй.

Побіжу під дощик я: «До-га-няй!»

2 учень

Ніби з кришталю намисто

на квітки, гриби, на хвощ

з хмари сіється краплисто

теплий, чистий літній дощ.

Фізкультхвилинка.

— А ви хочете побути краплинкою, дощиком?

(Звучить музика, діти виконують гімнастику.)

Я — краплинка дощу.

Я випливаю з великої хмари і лечу на землю.

Я — маленька прозора краплинка.

Мені приємно кружляти в повітрі серед інших краплин.

Вітер колише мене вправо, а тепер вліво.

Я — краплинка дощу.

Я опускаюся на землю і кричу їй: «Здрастуй!»

Мене підхоплює легкий вітерець і я співаю йому: «Добрий ранок!»

Я вмиваю гарненьку квіточку, торкаюся її губами, руками, всім тілом.

Я обливаю її і стаю зовсім маленькою краплинкою.

Я м’яко опускаюся в обійми теплої землі, і вона з полегшенням зітхає.

V. Робота над складанням казки «Краплинки-сестрички».

— А тепер уявіть, що ви спіймали краплинку-мандрівницю. Може, вона вам казку якусь підкаже? (Діти заплющують очі і замислюються, фантазують.)

— Кому з вас крапелька розповіла казку?

1. Варіанти казок.

Краплинка-веселинка

Якось вночі пройшов дощ, і одна прозора краплинка потрапила на листочок дерева. Лежить і думає: «Як сумно! Загубила я своїх сестричок — і яка тепер від мене користь?»

Настав ранок, з-за дерев піднялося яскраве сонечко. Повеселішала краплинка, заграла на сонці різними барвами, як оксамит, і покотилася з листочка вниз. Покотилась і потрапила прямо на чудову біленьку квіточку.

— Тебе як звуть?

— Ромашка. А тебе?

— Краплинка-веселинка.

— Спасибі тобі, шо зволожила мої пелюсточки і змила з них пил.

Від радощів, що їй подякували, краплинка-веселинка покотилася по пелюстках ромашки і впала на листочок, і враз до неї прилетіла бджілка, сіла на листочок і почала пити водичку. І крапелька стала зовсім маленькою.

— Дякую, — сказала бджілка і полетіла.

«Як добре, що я всім потрібна», — подумала краплинка. Раптом подув вітерець і заколихав листочок. Краплинка враз покотилася по листочку і впала на землю. Вона не засмутилась, що більше не побачить сонечко, бо розуміла, як вона потрібна землі.

Куди поспішає Струмочок?

Жила-була маленька краплинка. Мирно спала собі у хмарці разом зі своїми сестричками. Та раптом із хмарки пішов дощик, і краплинки полетіли у веселому таночку на землю. І впали у струмочок. І потекли разом з ним. Та він дуже поспішав.

— Куди ти поспішаєш, Струмочку? — запитали краплинки. — Ми не встигаємо роздивитися береги, ліси, міста, села. Ми хочемо подружитися з іншими краплинками-сестричками, погратися з ними.

— Тікаю від Сонечка. Взимку я солодко спав. Та прийшла весна. Прокинулися дерева, квіти, земля. А я все спав. Та побачило мене Сонечко і припекло. Я прокинувся, злякався і почав тікати.

Так подорожували краплинки із Струмочком аж до річки. А матінка-річка давно вже їх чекала.

Ялинка і краплинки

Жила біля школи Ялинка. Не хотіла вона вмиватися. Дізналися про це краплинки. Спустилися тихенько і почали вмивати нечепуру. А та колеться, не дається. Та краплинки справилися з роботою, хоч дуже стомилися. Впали поряд на землю й поснули. А ялинка, не довго думаючи, з’їла їх усіх і задоволено посміхається. А Сонечко побачило, припекло ялинку. Та злякалася і віддала краплинки.

а) Завдання 3 (зошит, с. 40). Казка Оленки.

3. Складання і записування казок.

— Спочатку згадаємо, як починаються казки. (Жили-були, одного разу, інколи, якось, в тридев’ятому царстві і т.п.)

а) Прочитати початок Марійчиної казки. Завдання 4 (зошит, с. 41).

Йшов рясний дощ. Краплинки радісно кружляли у таночку. Раділи, співали

пісню дощову. Сіла одна крапелька на листок калини. Заіскрилася, запишалася. Та раптом побачила маленьку тендітну липку з прив’ялим листям. Деревце опустило голівку. Йому було так важко.

— Чого ти сумуєш, липко? — стурбовано запитала краплинка-веселинка.

— Як мені не сумувати, коли спрага мучить мене, хоче засушити.

— Липонько мила, я тебе порятую. Ми з тобою весело заживем, — сказала Краплинка і побігла збирати сестричок.

Разом вони щедро полили прив’яле деревце.

З тих пір вони ніколи не розлучаються. Росте липка і краплинки з нею.

Як хороше жити, коли в тебе вірні, щирі друзі!

б) Запис казки.

в) Перевірка написаного.

4. Висновок.

— Бачите, діти, як багато нам розповіла краплинка, яку ми спіймали. Змусила нас задуматися й розібратися в законах природи.

VI. Підсумок уроку.

— Ось і закінчилася наша мандрівка із краплинкою дощу. Про що цікаве ви довідалися на уроці?

— Як називається шлях води в природі? (Кругообіг.)

— Які властивості води?

— А тепер пограємося. Як говорить струмочок? (Дзинь-дзинь.)

— А річка? (Хлюп-хлюп.)

— А море? (Ш-ш-ш.)

— А океан? (Гу-гу-гу.)

Додатковий матеріал

Загадки

✵ Тече, тече — не витече,

біжить, біжить — не вибіжить. (Річка)

✵ Один біжить, другий лежить,

а третій кланяється. (Річка, берег, очерет)

✵ Двоє братів у воду дивляться,

а довіку не зійдуться. (Береги)

✵ Впаде з неба — не розіб’ється,

впаде у воду — розпливеться. (Дощ)

✵ Із-під гірки, з-під крутої

прокрадається норою.

Та й до моря утіка

через лози по ярках. (Джерело)

✵ Зоря-зоряница, красна дівиця

по небу гуляла, плакала-ридала.

Місяць побачив — не підняв,

сонце встало і забрало. (Роса)

✵ Не скляний він, не з металу,

а прислухайтесь — дзвенить,

риє землю він розталу. (Струмок)

✵ — Ти куди біжиш донині?

— Та до річки, що в долині.

— А коли ти спиш, бистренький?

— А ніколи, мій маленький. (Струмок)

Струмочок

Біг струмочок невеличкий.

Запитав струмочка я:

— Звідки, друже?

— Від кринички,

То — матусенька моя.

— А куди біжиш?

— До річки!

Я кажу йому:

— Не треба!

Там обійдуться без тебе.

А струмочок засміявся:

— Я цього не сподівався,

що не знаєш ти простого:

обійдуться без одного,

але всі струмки й потічки —

це вже сила!

Ми вже — річка!

С. Пушик