Українська мова: уроки розвитку зв’язного мовлення 2 клас - Посібник для вчителя - 2013 рік

УРОК 8. Говоримо — слухаємо, читаємо — пишемо (відновлення деформованих речень)

Мета. Вчити дітей будувати речення, збагачувати їх словниковий запас; виховувати любов і бережливе ставлення до навколишнього середовища, зокрема до птахів.

Обладнання. Малюнки пташок (горобці, синиці, сорока, ворона, дятел, шишкар); картини «Пташина їдальня», «Зима», таблиця № 10.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Робота з ілюстраціями, картинами.

— Діти, подивіться уважно на картину.

— Яку пору року зображено на ній?

— А чому ви думаєте, що це зима?

— А кому, на вашу думку, найважче в цю пору року?

— Чому? (Тому що пташкам важко знайти їжу під снігом. А коли сильний мороз, вони можуть замерзнути.)

2. Вчитель.

— Діти, а як можна допомогти цим пташкам? Відповідь на це питання ви отримаєте на сьогоднішньому уроці (таблиця № 10).

III. Робота з мовним матеріалом.

1. Завдання 1 (зошит, с. 25).

а) Відгадування загадки.

За вікном летить сніжок,

піднялася віхола,

але бачу я пташок,

що сидять під стріхою.

Чив-чив-чив! Чив-чив-чив!

Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці

звуться, діти,... (горобці).

б) Розгляд ілюстрації, на якій зображено горобців узимку.

в) Робота над загадкою.

— Які горобці? Усно описати їх.

— Які ще пташки зимують з нами?

— Знайти у цій загадці питальне речення.

— А яке речення називається спонукальним?

— До чого ми можемо спонукати дітей?

— Яке речення можемо скласти?

г) Складання речень.

Діти, допомагайте братам своїм меншим!

Діти, виготовте годівнички для пташок!

Учні, любіть птахів!

г) Запис речень у зошит.

2. Завдання 2 (зошит, с. 26).

а) Розгляд малюнка у зошиті (с. 26).

б) Відповіді на питання.

— Яку пору року зображено на малюнку?

— Яких пташок ви там побачили?

— Як ви думаєте, про що вони розмовляють?

— Чим вони стурбовані?

— Як ви допомагаєте птахам узимку?

в) Підсумок.

— Молодці, діти, я бачу, що ви всі допомагаєте пташкам узимку.

3. Доповнення речень словами з довідки.

Завдання 3 (зошит, с. 26).

а) Прочитати завдання.

б) Прочитати слова для довідки.

в) Бесіда.

— Як ви думаєте, що будуть їсти горобчики? (Горобчики їстимуть зерно.)

— А синички? (Вони люблять шматочки несолоного сала.)

— Шишкарі їдять шишки.

г) Запис слів у зошит.

4. Вивчення скоромовки.

Завдання 4 (зошит, с. 26).

а) Прочитати скоромовку.

б) Повторити за вчителем у повільному темпі.

в) Читання у швидшому темпі.

г) Відпрацювання швидкості вимови скоромовки.

ґ) Конкурс на краще читання скоромовки.

Фізкультхвилинка.

Гуси-лебеді летіли,

на лужок тихенько сіли.

Посиділи, поклювали,

покрутились, дружно встали.

IV. Робота з деформованим текстом.

Завдання 5 (зошит, с. 27).

1. Розгляд ілюстрації «Пташина їдальня», бесіда.

2. Читання слів, записаних у зошиті в рядках.

3. Складання речень зі слів першого, другого і т.д. рядків.

Пташки взимку бувають голодними.

Я зробив для та годівницю.

Наносив туди різніа зернят.

Пташки були дуже раді.

4. Запис складених речень.

5. Перевірка виконаного завдання.

V. Підсумок уроку.

— Які види речень ви знаєте?

— Які птахи зимують у наших краях?

— А як ви будете допомагати пташкам?

Додатковий матеріал

Горобчики

Хто там зранку цвірінчить,

підлітає та пищить,

в бійці губить сіре пір’я,

чинить шум на все подвір’я?

То ж горобчики крикливі

у траві знайшли поживу

й заходилися сваритись,

бо не вміють поділитись.

Хто там шум пташиний слуха,

настовбурчив чутко вуха,

глянув хижо, вигнув спину

і ковтає ласо слину?

Ставить лапки слід у слід

і крадеться попід пліт.

Випускає пазурці.

— Бережіться, горобці!

Скочив кіт, що було сили —

вмить горобчики злетіли,

залишивши для кота

тільки пір’ячко з хвоста.

Анатолій Черниш

Птиця

Тріпоче серце пійманої птиці,

в руках моїх не чує доброти.

— Я дам тобі водиці і пшениці,

моя пташино, тільки не тремти!

— Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?

Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

і все, що треба, я знайду сама.

— Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

в своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко —

від мене взяти декілька зернець?

— Пусти мене! Мені, дитино мила,

дорожча воля, ніж зерно твоє.

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

яка розкрити крилець не дає.

— Лети! Співай у небі гомінкому,

хоч і маленький, зрозумів я все.

Моя рука ніколи і нікому

ні кривди, ні біди не принесе.

Дмитро Павличко

***

Запросили раз хлоп’яток

на весняне гучне свято

всі пташки.

Серед саду за столами

пригощались пирогами

хлопчаки.

І очима все косили:

«Ну, чого нас запросили?»

«Як же так?

Ви не знаєте причини,

за що вам хвала шпачина? —

мовив шпак.—

Бо для нас хатинки гарні

ви будуєте в столярні щозими.

Та й чудові годівниці

оцінили, як годиться,

ми».

Юрій Старостенко

Лісові розмови

I

— Сніг, подивіться, який сніг! — зраділа маленька лісова синичка. І хоча не люблять синички сідати на землю, та хіба сніжок — земля? Стрибає синичка якось кумедно, все боком-боком.

Може б, воно й краще виходило, коли б кігтики на її пальчиках не були так круто загнуті.

— Ха-ха-ха, — засміялася стара ворона. — Хіба ж так стрибають?

— Це ж просто смішно, — додала сойка, перебираючи дзьобом своє гарне пір’я.

— Ну й що, — образилася синичка, — а ви не вмієте висіти на гілці отак, униз головою...

Сойка заніміла з дива.

— О! ... — тільки й мовила ворона.

Вони й справді цього не вміли.

II

— Гей! — закричала з високої сосни сорока-білобока, коли побачила унизу мишей. — Що ви там розбігалися снігом? Ондечки я сову бачила!

— А ми вдень сови не боїмося, — дружно відповіли миші, — а як ніч настане, у нірки поховаємось.

— То зараз буде на вас лисиця!

— Слухаю я, слухаю, як ти, скрекотухо, мишей лякаєш, і думаю собі: яка ж ти недобра, — озвався дятел.

Соромно зробилося сороці, бо вона гадала, що поблизу нікого нема, а тут раптом дятел. Ой, як соромно ... І полетіла геть.

Юрій Старостенко

***

Цвірінькоче горобець,

сів у полі на стовпець.

— Цвірінь, цвірінь, цвірінь,

подивись, де моя тінь?

Зникла повністю вона.

Мабуть, сонечка нема.

***

Каркáрона — чорна ворона —

назбирала добра повно.

Поскладала все в мішок

і від нього ні на крок.

***

Дятел дерево довбав,

дятел гусінь діставав.

Добре дятел учинив,

гарну справу він зробив.

***

Сорока-білобока

скрекотіла на всі боки:

— Ой і гарна ж я, сорока,

чепурна і дальноока.

Крила здоровенні маю,

над землею я літаю,

кращої, ніж я, не знаю.

Годівниця

По селу мете сніжниця,

розгулялася зима.

У сусідів — годівниця,

а у нас її нема.

А навколо наче вати

хтось накидав на дахи.

«Нумо, брате, працювати,

щоб не гинули птахи!»

Узялися ми до діла,

праця нам — не новина!

Аж рубанки засвистіли,

аж запахла смолина!

Хай сніжниця, хай пороша,

ми радіємо з Сашком:

скоро буде в нас хороша

годівниця під дашком.

Петро Сиченко

Коли люта зима

Ой, лукава буде зима!

Спершу-то ніби й нічого, навіть утішно: кружляють у повітрі такі собі літачки. Але потім повалить густий лапатий сніг, візьметься мороз. Замурує на деревах кожну шпаринку: спробуй-но дістанься якоїсь комашини...

І приходить на пташок страшна біда. Сяде воно голодне довгу ніч ночувати, а як займеться ранок — несила й крилець звести. Не раз бува, що вивелось синичок у кубельці цілий гурт, а минає зима — двійко-трійко залишається.

Отож, коли повіє лихом, якась мудра синиця враз ударить на сполох: ці-ці-фінь!

І подається дрібне лісове птаство слідом за нею до людського житла: тут сипне хтось жменю насіння, там, либонь, дощечку приладнали й насипали смачних зернят. Поки хати засвітять свої жовті вікна, пернате товариство і поснідає, і пообідає, й повечеряє разом. Десь під стріхою чи на теплому горищі й обночується...

А як весна, а слідом за нею й літечко красне, синиця добрим людям віддячить: усіх хробаків та гусінь у садках винищить. Яблука ростимуть великі та смачні!

Юрій Старостенко