Усі уроки української мови 10 клас ІІ СЕМЕСТР Профіль — українська філологія - 2018 рік

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

УРОК 96. УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 19. ОФІЦІЙНЕ І НЕОФІЦІЙНЕ, ПУБЛІЧНЕ І НЕПУБЛІЧНЕ МОВЛЕННЄВЕ СПІЛКУВАННЯ. ВЕРБАЛЬНІ Й НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Мета: поглибити знання десятикласників про сутність мовленнєвого спілкування як важливої форми взаємодії людей, подати відомості про види невербальних засобів спілкування та особливості невербального спілкування в різних культурах; розвивати вміння учнів будувати висловлювання відповідно до виду спілкування; виховувати повагу до традицій інших етносів.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, схема «Види мовленнєвого спілкування», таблиця «Види невербальної комунікації», картки.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Дайте відповіді на питання.

· Пригадайте, що таке спілкування.

· Які види спілкування ви знаєте?

2. З'ясуйте, про який вид спілкування йдеться.

□ Відбувається у формальних комунікативних ситуаціях.

□ Відбувається між начальником і підлеглим.

□ Відбувається між друзями.

□ Ювілейна промова.

□ Відбувається на переговорах.

□ Відбувається під час листування.

□ Відбувається за допомогою жестів.

□ Відбувається під час виступу перед великою аудиторією.

IV. ВИКОНАННЯ СИСТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Коментар учителя

Невербальна комунікація як своєрідна мова відчуттів є таким самим продуктом суспільного розвитку, як і мова слів. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонація, паузи, поза і т. ін., які утворюють знакову систему, що доповнює і підсилює, а іноді й заміняє засоби вербальної комунікації — слова (З посібника).

Учені встановили, що позамовна комунікація (тобто поза мовця, його міміка, жести, відстань, яку він займає щодо співрозмовника та ін.) містить 80 % інформації, що нею обмінюються люди. Тож більша частина важливої інформації передається не словами, не тим, що говориться, а тим, як це робиться (З посібника).

2. Складання висловлювань на запропоновані теми.

Група 1. Складіть діалог між продавцем і покупцем у магазині.

Група 2. Складіть діалог між двома колегами.

Група 3. Складіть доповідь на тему «Вибір професії».

3. Рольова гра. По черзі кожен учень виходить у центр класу, бере картку і мусить за допомогою міміки, жестів виразити певну ситуацію. Завдання решти класу — відгадати, що учень демонструє.

Радість; сум; подив; страх; привітання; згоду; невдоволення; заперечення; наказ вийти з класу; прохання підійти; прощання; нудьгу; знак, що все вийшло чудово.

► Зробіть висновок, які засоби спілкування належать до невербальних?

► Порівняйте свої міркування з табличними даними з наступної вправи.

4. Розгляньте таблицю. Розкажіть про різні види невербальної комунікації.

Види невербальної комунікації

5. Коментар учителя

Не тільки мовні, але й позамовні чинники відіграють велику роль у спілкуванні — це безперечний факт, який не потребує особливого доведення. А відмінності між позамовними традиціями та звичаями, які є важливими в процесі спілкування, у різних народів встановлюються різні, часом діаметрально протилежні. Спілкуючись із представниками інших народів та цивілізаційних груп, слід такі особливості неодмінно знати, аби не стати жертвою свого незнання.

6. Ознайомтеся з особливостями спілкування в різних народах.

Перекажіть тексти. Порівняйте значення однакових систем невербальної комунікації у різних культурах.

Текст № 1

Між особливостями спілкування, насамперед спілкування за допомогою жестів, на Заході — на Сході є чимало суттєвих відмінностей. Європеєць, спостерігаючи розмову двох арабів, може подумати, що один із них або глухий, або короткозорий, настільки близько вони зазвичай стоять. Панібратське поплескування по шиї для арабів є дуже образливим, особливо для чоловіків. Ображаються араби й тоді, коли після жарту чи дотепу простягають руку співрозмовникові, аби той ударив по ній долонею, а європейці й американці цього не знають і сприймають такий жест як прощальний. Коли араби дивуються вони плескають долонями, а не розводять руки. Араби кажуть «ні», підносячи голову (турки при цьому ще й клацають язиками), а щоб висловити цілковите заперечення, кусають ніготь на великому пальці правої руки і швидко викидають руку вперед. У Японії стиснутий кулак із відведеним великим пальцем — позначення наркомана, що курить опіум, а в Росії — що все гаразд. Якщо ви, опинившись у котрійсь із арабських країн, захочете прикликати до себе потрібну людину звичним жестом, тобто піднісши руку на рівень грудей долонею вгору і ворушачи пальцями в напрямку до себе, то досягнете протилежного ефекту. Араб вирішить, що ви наполягаєте на його негайному уході. Сам він, щоб підкликати кого-небудь, перевертає руку долонею вниз і робить пальцями «риючі» рухи. Так само чинять у цьому випадку в Гонконзі, Японії, Китаї. Японець і не ворухнеться, побачивши, що хтось зі співвітчизників кличе його до себе вказівним пальцем, тому що цей жест у Японії звертають в бік тварин (З посібника).

Текст № 2

У кожного народу є свої особливості зачину розмови. Відомо, що в Англії з її особливим кліматом бесіда починалася традиційною фразою про погоду.

У Японії навіть ділову розмову починають беззмістовними балачками про погоду, про здоров’я, і лише після цього перейдуть до суті справи. Зачин ділового листа японця має приблизно такий зміст: «Тепер дмуть сильні вітри, але ми сподіваємося, що погана погода не вплине на Ваше здоров’я і не завадить нашим діловим контактам» (З посібника).

Текст № 3

Відстань під час спілкування між мовцями теж є культурно значущою. Так, американці часто скаржаться, що араби підходять до них занадто близько при розмові; англійці, у свою чергу, вважають, що американці стоять заблизько до співбесідника, говорять надто голосно і не дивляться співбесіднику в вічі. Більшість європейців під час особистого спілкування стоять значно ближче один до одного, ніж це прийнято, наприклад, у японців, китайців, австралійців. У японців узагалі відстань між мовцями повинна бути не менше 1,5 метра. Тому пересічні носії японської культури можуть сприймати європейців як нахаб, а європейці японців — як холодних і бундючних людей.

Носії культур Південно-Східної Азії не дивляться у вічі співрозмовникові, оскільки в їхній культурі це є проявом неповаги до співбесідника. Не знаючи цієї особливості, європейці вважають азіатів хитрими і нечесними (Ф. Бацевич).

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Скласти діалог між колегами-лінгвістами на тему «Невербальна комунікація в різних народів».