ЛЮДИНА І СВІТ. 11 клас.
РОЗРОБКИ УРОКІВ

Розділ VIII. ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА


Урок 55. Історичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі


Мета: сформувати поняття «традиції», «звичаї», «інновації», «новаторство»; розкрити сутність функцій культури; виховувати повагу до національної та світової культури, діячів культури та мистецтва, прищеплювати шанобливе становлення до культурних надбань українського та інших народів світу.

Тип уроку: комбінований урок.

Форма проведення: екскурсія до шкільного музею «Скарбниця».

Обладнання: музичні записи, репродукції картин, вироби майстрів декоративного мистецтва, пам’ятки побутової культури.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент


ІІ. Актуалізація знань. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Зараз ми з вами входимо до шкільного музею «Скарбниця».

1. Як ви вважаєте, чому музей отримав таку назву?

2. Що зберігається в нашій «Скарбниці»?


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Виділяють такі основні функції культури:

1) гуманістична (людино-творча, тобто розвиток творчого потенціалу людини в усіх формах її життєдіяльності (головна функція);

2) пізнавальна (гносеологічна), бо культура є засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної групи та окремої людини;

3) інформаційна — функція трансляції соціального досвіду, яка забезпечує зв’язок поколінь всіх часів;

4) комунікативна — функція соціального спілкування, яка забезпечує адекватність взаєморозуміння;

5) ціннісно-орієнтаційна, тобто культура задає певну систему координат, своєрідну «картку життєвих цінностей», в яких існує і на які орієнтується людина;

6) нормативно-регулююча (управлінська), яка проявляється в тому, що культура виступає засобом соціального контролю за поведінкою людини.

Основні закономірності в розвитку культури:

1) спадковість у розвитку культури (часова і просторова, позитивна і негативна);

2) залежність типу культури від природних та штучних умов життя суспільства та її зворотний вплив на їх зміну;

3) нерівномірність розвитку культури, яка виражається у двох аспектах:

а)    розквіт і занепад культури не збігається з епохами розквіту і занепаду в інших сферах суспільного життя, наприклад в економіці;

б)    самі види, елементи культури розвиваються нерівномірно. Сьогодні в занепаді, наприклад, перебуває українське кіномистецтво, бібліотеки, клубні установи, книговидання;

4) особлива роль особистості, людської індивідуальності в культурному процесі.

Можна виділити декілька тенденцій у нинішній культурній ситуації, що склалась в Україні:

а)    деідеологізація культури і ліквідація державної монополії на культуру;

б)    приватизація й комерціалізація культури;

в)    зростання інтересу до історичної культурної спадщини, в тому числі до релігії і церкви;

г)    посилення культурно-комунікативної апатії, послаблення інтересу до питання на користь візуальних, видовищних форм (телебачення, ві- део), значне зниження відвідувань театрів, кінозалів, музеїв, бібліотек;

д)    зростання в побуті елементів антикультури (наркоманії, злочинності, корупції, рекету, проституції, порнографії, патологічних схильностей тощо);

е)    особливе занепокоєння викликає стан української мови, українського книгодрукування, бібліотечної справи, кіномистецтва.

Отже, культура не лише поступово стає головним інструментом пояснення поточних соціокультурних трансформацій, але й важливою передумовою соціально-економічного зростання суспільства, мірою соціального прогресу чи регресу.

Виступ екскурсоводів

Розповідь про пам’ятки матеріальної та духовної культури українського народу, які зберігаються в шкільному музеї.


ІV. Підсумок уроку


V. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення за темами:

✵     «Система освіти в Японії».

✵      «Система освіта в США».

✵     «Фінська модель освіти».

✵     «Болонський процес в освіті й участь у ньому України».

✵     «Швейцарська система освіти».





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.