ГЕОГРАФІЯ. 6 КЛАС.
РОЗРОБКИ УРОКІВ

І СЕМЕСТР


РОЗДІЛ ІІІ

Географічна оболонка та її складові


Тема 1. Літосфера


Урок 27. Основні форми рельєфу Землі. Гори


Мета: сформувати в учнів поняття «гори», «рівнини», пояснити різноманітність форм рельєфу на суходолі; навчити визначати за картою положення й висоти гір та рівнин, наносити й надписувати на контурній карті назви гір; виховувати любов до Землі.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: фізична карта півкуль, атласи, підручник, контурні карти, фотографії, малюнки, таблиця «Види земної поверхні».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент


II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

1. Робота з картками «Літосфера».

Картку одержує кожен учень, запитання щодо внутрішної будови Землі, гірських порід, внутрішніх сил Землі, наприклад:

№ 1

✵ З яких оболонок складається Земля?

✵ У яких районах земної кулі буває найбільше землетрусів?

✵ На які групи поділяються гірські породи?

№ 2

✵ Чому виникають землетруси?

✵ Для чого люди намагаються проникнути в глибини Землі?

✵ Чому з глибиною температура гірських порід підвищується?

2. Взаємоопитування за темою «Зовнішні сили Землі».


III. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Сьогодні ми вивчатимемо, які форми рельєфу утворилися внаслідок дії внутрішніх і зовнішніх процесів. Якщо уявити поверхню планети без океанічних вод, то на ній чітко виявляються найбільші нерівності: материки та океанічні западини. При цьому і на материках, і на океанічному ложі будуть чітко виділятися основні форми рельєфу — гори і рівнини.


IV. Вивчення нового матеріалу

Бесіда (з демонстрацією малюнків, фотографій)

✵ Що таке рельєф?

✵ Назвати планетарні форми рельєфу.

✵ Назвати основні форми рельєфу.

✵ Що таке рівнина? гора?

Різноманітність рельєфу пояснюється тим, що земна кора постійно переміщується. В одних частинах вона зминається в складки, в інших розламується, опускається і піднімається.

Питання. Які сили це обумовлюють?

Зовнішні сили спрямовані на руйнування підвищених ділянок і заповнення продуктами руйнування заглибин.

Гори і рівнини суходолу розрізняють:

а) за висотою над рівнем моря;

б) способом утворення та віком;

в) зовнішнім виглядом.

Гори займають близько 40 °% суші. У природі поодинокі гори розташовані рідко. Найчастіше трапляються гори, розташовані в ряд по кілька десятків чи сотень кілометрів — гірські хребти.

Робота зі словником. Найвища частина хребта — гребінь. Зниження між двома гірськими хребтами — гірська долина. Найвищі частини гір — вершини, шпилясті вершини — піки. Скупчення гір — гірська країна.

Окремі гори простягаються на тисячі кілометрів, наприклад Анди, Кордільєри, Гімалаї, Кавказ.

За абсолютною висотою гори бувають:

1) низькі (до 1 км);

2) середньовисотні (від 1 до 2 км);

3) високі (понад 2 км).

Бесіда

✵ Як на карті позначають гори?

✵ Чи можна за допомогою карти визначити, до якої групи за висотою відносять гори?

Завдання

1. Визначити висоту гір: Кримських, Уральських, Карпат, Паміру, Гімалаїв.

2. Визначити координати найвищих висот цих гір: Роман-Кош (Кримські) (44° 30’ пн. ш., 34° 10’ сх. д.) ; Народна (Урал) (65° пн. ш., 60° сх. д.); Говерла (Українські Карпати) (48° 10’ пн. ш., 24° 30’ сх. д.); Еверест (Гімалаї) (29° пн. ш., 86° сх. д.); Пік Комунізму (Памір) (39° пн. ш., 72° сх. д.).

3. Нанести названі гори на контурну карту.

Це цікаво.

✵ Гора Еверест названа на честь керівника індійської топографічної служби англійця Джорджа Евереста. Друга назва гори — Джо- молунґма, перекладається як «Богиня — мати світу», або «Мати богів Землі».



До молодих гір відносять: Альпи, Анди, Кордільєри.

До старих гір відносять: Уральські, Аппалачі, Скандинавські.

Завдання. Нанести на контурну карту названі гори.

Це цікаво

✵ «Дахом Америки» та всієї західної півкулі вважають гору Аконкаґуа заввишки 6 960 м.

✵ На 2,5 тис. км простяглись з північного заходу на схід пасма Гімалаїв. Територія така велика, що на ній могли б майже цілком розміститися Франція, Швейцарія та Австрія. У 1953 році житель Непалу Норґей Тенцинґ і громадянин Нової Зеландії Едмунд Хілларі підкорили Джомолунґму.


 

Складчасті гори являють собою товщі гірських порід, зім’яті у складки різної величини, крутості і висот. До складчастих гір відносяться: Карпати, Кавказ, Гімалаї. Складчасті гори — молоді, вони утворилися протягом останніх 25 млн. років.

З часом гірські складки втрачають пластичність. І коли в таких складчастих горах знов відбуваються гороутворювальні процеси, товщі гірських порід розколюються на брили. Так утворюються складчасто-брилові гори.

На земній поверхні найчастіше зустрічаються складчасто-брилові гори, де складчасті масиви сусідствують з горстами, скидами, грабенами. Складчасто-бриловими горами є: Алтай, Тянь-Шань, Уральські.


 

Завдання. Нанести на контурну карту названі гори.

Збереження природи гір — необхідна умова екологічної рівноваги. 2002 рік відповідно до Програми ООН з навколишнього середовища пройшов під девізом «Усі ми — люди гір».


V. Закріплення нових знань, умінь, навичок

1. Накресліть схему будову гори та підпишіть її частини.

2. Показати гори на карті: Карпати, Кримські гори, Альпи, Гімалаї, Анди, Кордільєри.

3. Поєднайте назви гір з їх висотою.

а) Анди;      

б) Карпати; 

в) Скандинавські;

г) Гімалаї;

д) Кримські гори.

1) Високі;

2) середні;

3) низькі.

4. Описати гори за планом: географічне положення, межі, вершини, їх координати.

5. Яке значення гір у житті людини?


VІ. Підсумок уроку


VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф у підручнику.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.