ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ 9 КЛАС
РОЗДІЛ ІV. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ
УРОК 38. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ
Очікувані результати: учень визначає суттєві ознаки поняття «економічний район»; називає економічні райони, критерії їх виділення та спеціалізації; користується типовим планом характеристики економічних районів; висловлює судження про причини й наслідки господарських відмінностей різних територій України.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник географії, атлас, статистичні дані про економічні райони.
Опорні поняття: економічний район, спеціалізація, територіальний поділ праці.
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності
Між частинами країни існує різниця в географічному положенні, історичному розвитку, розселенні жителів і територіальній організації господарства, які потрібно враховувати у плануванні розвитку економіки. Це дає підстави для виокремлення на території України економічних районів.
II. Актуалізація опорних знань
— Які українські історичні землі в Україні ви знаєте?
— Чим відрізняються природні умови лісової та степової природних зон?
— Які територіально-адміністративні одиниці виділяються на території України?
— Які фактори впливають на спеціалізацію господарства країни (області)?
III. Вивчення нового матеріалу
1. Поняття про економічний район
Під економічним районом розуміють територіально цілісну частину країни, яка має свою виробничу спеціалізацію й пов’язана з іншими районами через територіальний поділ праці й обмін продукцією. Усі економічні райони утворюють єдиний господарський комплекс України.
Спеціалізація району залежить від економіко-географічного положення, природних і трудових ресурсів, економічної політики держави, особливостей історичного розвитку, а також природних, економічних і соціальних умов.
2. Мережа економічних районів в Україні. Склад, територія й населення економічних районів
Робота з узагальнюючою таблицею.
3. План вивчення економіко-географічного району
1) Склад території.
2) Економіко-географічне положення:
а) положення на території країни;
б) найближче економічне оточення (райони та країни, з якими межує, їх розвиток і співпраця з ними);
в) положення відносно найважливіших шляхів сполучення та морів.
3) Природні умови й ресурси:
а) характер рельєфу;
б) особливості клімату;
в) внутрішні води, забезпеченість водними ресурсами;
г) забезпеченість земельними ресурсами та найпоширеніші ґрунти;
д) мінеральні, лісові та рекреаційні ресурси.
4) Населення і трудові ресурси:
а) кількість і густота населення;
б) демографічні процеси;
в) національний склад населення;
г) особливості системи розселення й розвитку поселень;
д) трудові ресурси й зайнятість населення.
5) Особливості господарського комплексу:
а) галузі (виробництва), на яких спеціалізується економічний район;
б) найважливіші промислові підприємства, види продукції та споживачі;
в) рівень розвитку та спеціалізація сільського господарства;
г) рівень розвитку транспорту, магістралі загальнодержавного й міждержавного значення, транспортні вузли;
д) особливості розвитку соціальної сфери;
е) роль району в зовнішньоекономічних зв’язках.
6) Найбільші міста:
а) значення міста в соціально-економічному розвитку району;
б) найважливіші промислові об’єкти;
в) особливості розвитку соціальної сфери.
7) Проблеми й можливі шляхи їх розв’язання. Перспективи розвитку.
IV. Закріплення матеріалу Проблемне питання
— Як ви вважаєте, чому наведений поділ України на економічні райони потребує подальшої розробки та наукового обґрунтування?
— Доведіть, що спеціалізація економічного району залежить від його економіко-географічного положення, природних та трудових ресурсів.
V. Домашнє завдання
Для записів:
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.