СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ 10 КЛАС
УРОК 45. КРАЇНИ АФРИКИ
Навчальна мета: актуалізувати знання про субрегіони Африки та найбільші країни, дослідити історико-географічні особливості розвитку країн Африки та сучасну політичну карту Африки; охарактеризувати загальні ознаки ЕГП, населення, галузевої та територіальної організації господарства; визначити причини економічної відсталості багатьох країн Африки; вдосконалювати навички роботи з картами, аналізувати статистичні данні.
Обладнання: фізична карта Африки, політична карта Африки, політична карта світу, атласи, підручники, таблиці, діаграми.
Основні поняття: колонізація, історико-географічний регіон, ЕГП, природні ресурси, демографічна політика, природний приріст, урбанізація, господарство, монокультурна спеціалізація, споживче сільське господарство,
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
✵ Коли і як почалася колонізація Африки європейськими державами? Які європейські держави мали на африканському континенті найбільшу кількість колоній?
✵ Чому на сучасній політичній карті Африки кордони багатьох держав є прямими лініями?
✵ Які негативні наслідки колонізації доводилося долати молодим державам Африки?
✵ На які субрегіони поділяють країни Африки?
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Багато вчених уважають, що східна частина Африки була прабатьківщиною людини. Саме тут при археологічних розкопках були виявлені численні знахідки, що свідчать про перебування перших людей, які жили більше ніж два мільйони років тому. Саме в Африці з’явилися могутні держави стародавнього світу: Стародавній Єгипет, царство Аксум, Карфаген.
Однак нині саме Африка є найвідсталішою та найбіднішою з усіх регіонів світу, приблизно половина її населення на південь від Сахари отримує за день праці менше 1 дол. США на одну особу, а загалом понад 200 млн. африканців потерпають через недоїдання.
У чому полягають причини соціальної та економічної відсталості країн регіону, чому саме африканський континент отримує найбільшу частку гуманітарної допомоги від розвинених країн світу, дізнаємося сьогодні на уроці.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Склад території, формування політичної карти Африки
Майже всі африканські держави в минулому були європейськими колоніями. Зараз на континенті 53 держави і п’ять територій (острови в Атлантичному та Індійському океані).
Більшість країн — республіки з унітарним територіальним устроєм. Монархіями є Марокко, Лесото, Свазіленд; країни у складі співдружності: Сьєрра-Леоне, Кенія, Уганда, Танзанія, Замбія, Малаві, Ботсвана, Лесото, Маврикій. Федеративний устрій мають Південна Африка, Ефіопія та Нігерія.
Значна частина фахівців, у тому числі експерти ООН, виділяють п’ять регіонів: Північну, Західну, Центральну, Східну й Південну Африку. При цьому існують розбіжності щодо того, де мають проходити кордони між цими регіонами.
2. Загальні ознаки ЕГП
Завдання 1. За картами атласу визначте загальні ознаки ЕГП Африки. З’ясуйте, ЕГП яких країн Африки є більш або менш вигідним.
3. Природні умови і ресурси
Завдання 2. За картами атласу охарактеризуйте природні умови і природні ресурси континенту.
4. Населення
Другий тип відтворення. Кількість жителів — близько 1 млрд. (2009 р.), збільшується на 24 мільйона щорічно. Середній приріст 2,7 %. Демографічний вибух. Висока частка молоді (40 % діти до 15 років). Безробіття.
Завдання 3. За картами атласу установіть найбільш та найменш заселені території Африки. Поясніть причини нерівномірного розселення
Урбанізація — 39 %, світове лідерство за темпами (приріст міського населення 4-6 % щорічно). Різноманітність етнічного складу. Найнижча у світі середня тривалість життя — 49 років.
5. Господарство
Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн.
32 найменш розвинені країни світу (за класифікацією ООН) знаходяться в Африці. Середній показник ВВП на душу населення — 673 дол. США (в 4,5 рази менше за аналогічний середньосвітовий показник та в 30 разів менше, ніж у розвинених країнах). Найбільші показники ВВП на душу населення мають Південна Африка та нафтовидобувні країни, серед яких виділяється Лівія. Найменші (в Ефіопії, Сомалі, Чаді, Бурунді) коливаються від 100 до 300 дол. США. Економіка більшості країн має яскраво виражений аграрно-сировинний характер.
Провідною галуззю є рослинництво, багато країн спеціалізуються на монокультурах. Тваринництво відрізняється переважанням екстенсивних форм ведення.
Запитання. Які причини обумовили низький рівень розвитку сільського господарства Африки?
Завдання 4. За картами атласу та текстом підручника визначте: а) найбільш розвинені галузі промисловості країн Африки; б) рівень розвитку енергетики і обробної промисловості; в) перспективні галузі.
Провідне місце належить гірничодобувній і гірничо-металургійній промисловості. З галузей обробної промисловості — легка і харчова. Перспективними галузями промисловості є металургія, машинобудування і хімічна промисловість.
Експорт: гірничорудна і сільськогосподарська сировина.
Імпорт: готова продукція.
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Завдання 5. Назвіть причини, які обумовили переважно сировинну спеціалізацію країн Африки.
Завдання 6. Визначте, які соціально-економічні проблеми повинні розв’язати країни Африки найближчим часом.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
· Опрацювати § .
· Нанести на контурну карту кордони і столиці африканських держав, які є найбільшими в регіоні постачальниками аграрної і промислової сировини на світовий ринок.
· Випереджальне. Підготувати короткі повідомлення та статистичні дані про такі країни Африки: Південна Африка, Єгипет, Ефіопія, Кенія, ДРК.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.