УСІ УРОКИ ЕКОНОМІКИ
11 клас

УРОК 97

Прямі та портфельні іноземні інвестиції. Міжнародні компанії в іноземному інвестуванні. Діяльність міжнародних організацій — МВФ, Світового банку, ЄБРР, Європейського інвестиційного банку тощо — у забезпеченні міжнародного руху капіталів


Мета уроку: ознайомити учнів із сутністю іноземних інвестицій, їх структурою, сучасними тенденціями; формувати чітке розуміння понять «концесія», «консорціум», «альянс», «вільні економічні зони» тощо.

Основні поняття: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, міжнародні альянси, концесії, консорціуми, вільні економічні зони, міжнародний лізинг, факторинг, франчайзинг.

Тип уроку: вивчення й первинного закріплення знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

 

II. Перевірка домашнього завдання

 

III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Доповіді учнів про динаміку зовнішнього боргу України, причини його виникнення, структуру.

 

IV. Вивчення нового матеріалу

Іноземні інвестиції — це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні. Причинами, що стимулюють іноземні інвестиції, є:

♦ посилення диференціації між рівнями економічного розвитку та його структурами в різних країнах, що впливає на темпи міжнародної торгівлі та інвестицій;

♦ поширення інновацій та високих технологій;

♦ розвиток інтеграційних союзів;

♦ багатосторонні угоди.

 

Структура міжнародних (іноземних) інвестицій

 

Форми інвестицій:

✵ державні;

✵ приватні;

✵ міжнародних організацій;

✵ змішані

Види інвестицій:

✵ прямі;

✵ міжнародні альянси;

✵ портфельні

Види інвестиційних активів:

✵ іноземна валюта;

✵ національна валюта;

✵ рухоме та нерухоме майно;

✵ акції;

✵ фінансові інструменти;

✵ права інтелектуальної власності;

✵ права на господарську діяльність;

✵ послуги;

✵ реінвестиція прибутку

Організаційні форми:

✵ компанія зі 100 %-вою власністю інвестора;

✵ участь в акціонерному капіталі компанії;

✵ майнові та немайнові права;

✵ концесії;

✵ консорціуми;

✵ альянси;

✵ міжнародний лізинг

 

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в іноземні цінні папери. Прямі іноземні інвестиції — придбання власності в закордонному підприємстві, що значною мірою перебуває у власності резидентів країни-інвестора або під їх контролем.

Конкретна цифра частки закордонного інвестора у володінні підприємством, що дозволяє класифікувати капіталовкладення як прямі або як портфельні, визначається кожною країною самостійно. У Данії й Туреччині до прямих інвестицій зараховують не менш як 10%-ву участь у статутному фонді підприємства, у Фінляндії, Франції, Іспанії — не менш ніж 20 %-ву, у Німеччині й Австрії — не менше від 25 %-ї, в Україні — 10 %-ву.

Міжнародні альянси — це міжнародні міжкорпоративні форми здійснення спільної діяльності на базі багатосторонніх контрактів.

Характер участі іноземних партнерів в інвестиційному проекті поділяється на дві групи: активні форми партнерства (філії, відділення, акціонерні товариства) та пасивні форми співпраці — міжнародні альянси.

Форми транснаціональних альянсів:

♦ будівельні роботи за підрядними угодами;

♦ видобування сировини за підрядними угодами;

♦ субконтракти;

♦ інжиніринг;

♦ ліцензійні угоди;

♦ контракти про управлінську допомогу та експорт гудвіла;

♦ лізинг;

♦ франчайзинг;

♦ факторинг.

Лізинг — це договір на право користування обладнанням і майном на ґрунті орендних відносин.

Інжинірингові контракти зазвичай передбачають надання послуг двох видів: інженерно-консультаційних та інженерно-будівельних.

Експорт гудвіла — це передача невидимих активів: досвіду управління та організації виробництва, управління фінансовими активами, товарного знаку.

Франчайзинг — це угода компаній, за якою відбувається передача прав на використання торговельної марки та способів ведення торгівлі або послуг.

Факторинг — зобов’язання боржника, строк виконання якого не настав, реалізується кредитором шляхом продажу зобов’язань форфейтеру, який купує зобов’язання за умови забезпечення угоди третьою особою.

Концесія — отримання прав на будівництво та експлуатацію об’єктів інфраструктури, розробку природних ресурсів на підставі розподілу продукції між державою та інвестором.

Консорціум — тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту) (наприклад, консорціум «АСТЕК», який створено з метою реалізації в Україні державних, міських і регіональних програм, а також інвестиційних проектів побудови автоматизованих систем оплати та обліку товарів та послуг, що надаються на території України з         урахуванням соціальних пільг, у тому числі й на транспорті).

З метою активізації міжнародного співробітництва, залучення іноземного капіталу, техніки, технології, сучасних методів господарювання в практиці міжнародних взаємозв’язків використовують інститут вільних економічних зон (ВЕЗ). Зоною зазвичай оголошується певна територія, на якій вводиться преференційний (пільговий) режим діяльності для розташованих там підприємств і яка внаслідок цього є економічно відокремленою від решти території країни.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — головний суб’єкт закордонного капіталовкладення в сучасному світі. ТНК — це компанія, що включає одиниці у двох або більше країнах, незалежно від їх юридичної форми та сфери діяльності. Її система прийняття рішень дозволяє провадити узгоджену політику і здійснювати загальну стратегію через єдиний керівний центр. Окремі одиниці зв’язані власністю так, що одна з них може мати значний вплив на діяльність інших, зокрема, ділити знання, ресурси й відповідальність з іншими.

ТНК належить 90 % прямих зарубіжних капіталовкладень. На них же припадає понад половину обсягів світової торгівлі. Міжнародна торгівля сировиною майже цілком перебуває під їхнім контролем. ТНК контролюють 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джутом і залізною рудою; 85 — міддю та бокситами; 80 — чаєм та оловом; 75 % — торгівлі бананами, натуральним каучуком та сирою нафтою. Переважна частина всіх платежів, пов’язаних із трансфертом новітніх технологій, здійснюється в межах ТНК (80 % — у США та Великій Британії, до 90 % — у Німеччині).

Українська статистика. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні на 1 січня 2011 р. становив 44708,0 млн. дол. США, що в розрахунку на одну особу дорівнює 978,5 дол. США. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки головних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% від загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр — 9914,6 млн дол. США; Німеччина — 7076,9; Нідерланди — 4707,8 млн. дол., Російська Федерація — 3402,8 млн. дол. США та ін. Найбільша частка іноземних інвестицій припадає на фінансовий сектор — 31 %; на металургійну галузь — 13; на торгівлю — 10; на виробництво харчових та тютюнових товарів — 5 %.

Прямі інвестиції з України здійснено до 46 країн світу, переважна їхня частка спрямована в Кіпр (92,3 %).

Міжнародні організації відіграють усе більш помітну роль у світовій економіці. їхня діяльність дозволяє внести необхідний регулювальний початок і певну стабільність у функціонування валютно-розрахункових відносин. Вони мають налагодити валютно-розрахункові відносини між країнами, причому ця їхня функція незмінно посилюється. Зростає значення міжнародних валютно- фінансових і кредитних організацій у сфері вивчення, аналізу й узагальнення інформації про тенденції розвитку і формулювання рекомендацій із найважливіших проблем світового господарства.


Найбільш впливові міжнародні організації

Міжнародний валютний фонд (МВФ) був створений 1944 р. Його штаб-квартира розташована у Вашингтоні. До нього входять 182 країни. Його функції:

♦ підтримання загальної системи розрахунків і системи розрахунків за спеціальними правами кредитування;

♦ спостереження за станом міжнародної валютної системи;

♦ сприяння стабільності обмінних курсів валют і впорядкування валютних взаємин;

♦ надання короткострокових і середньострокових кредитів;

♦ поповнення валютних резервів країн-членів шляхом розподілу спеціальних прав кредитування;

♦ надання консультацій і участь у співробітництві.

Всесвітній банк (181 країна) — багатостороння кредитна установа, складається з п’яти тісно пов’язаних між собою інститутів, загальна мета яких — підвищення рівня життя в країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн.

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) заснований у 1945 p.: надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються. МБРР — головна складова групи Всесвітнього банку. Часто цей банк називають Всесвітнім.

2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована в 1960 p.: надання особливо пільгових кредитів найбіднішим країнам, що розвиваються, які не можуть брати кредити у Всесвітнього банку.

3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована в 1956 p.: сприяння економічному зростанню в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.

4. Багатостороннє агентство з інвестиційних гарантій (МАІГ) засноване в 1988 p.: заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від збитків, зумовлених некомерційними ризиками.

5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС) заснований у 1966 p.: сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з арбітражного розгляду і врегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами; консультування, наукові дослідження, інформація про інвестиційне законодавство різних країн.

Європейський банк реконструкції та розвитку (близько 60 країн) був створений у 1990, місцеперебування — Лондон.

Функції: підтримка країн-членів — одержувачів фінансової допомоги в проведенні структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію і приватизацію з метою цілковитої інтеграції їхніх економік у світову економіку шляхом:

♦ сприяння організації, модернізації та розширенню виробничої, конкурентоспроможної та приватнопідприємницької діяльності, насамперед малих і середніх підприємств;

♦ мобілізації національного та іноземного капіталу;

♦ інвестиції у виробництво з метою створення конкурентного середовища і підвищення продуктивності, якості життя і умов праці;

♦ надання технічної допомоги у фінансуванні й реалізації проектів;

♦ стимулювання і заохочення розвитку ринків капіталу;

♦ реалізації солідних і економічно обґрунтованих проектів, що включають більш ніж одну країну-реципієнта;

♦ сприяння екологічно сталому розвитку.

 

V. Закріплення нових знань, умінь і навичок учнів

1. Розв'яжіть задачі.

Задача 1

Які з наведених прикладів інвестицій вважаються прямими, а які — портфельними?

а) Український банк купив акції російської компанії «Лукойл» на 20 млн. грн. Загальна сума випуску акцій становить 600 млн. дол. США.

б) Польський банк купив будинок у Львові, у якому відкрив свою філію в Україні.

в) Харківський тракторний завод збільшив свою частку в статутному капіталі спільного підприємства, зареєстрованого в Росії, від 51 до 75%.

г) Українська фірма за дорученням клієнта з ФРН купила 11 % поточного випуску акцій «Укртрансавто».

д) Канадська фірма «МакДональдс» відкрила ще один ресторан у Києві.

е) Українсько-американський інвестиційний фонд розмістив 100 млн. дол. США в українських державних короткострокових зобов’язаннях та облігаціях державної позики.

Відповіді: а — портфельні; б — прямі; в — прямі; г — портфельні; д — прямі; е — портфельні.

 

Задача 2

IBM продає комплектуючі для складання і готові комп’ютери в Україні. Україна запроваджує високе імпортне мито на ввезення зібраних комп’ютерів IBM, щоб захистити українських виробників, і різко збільшує податок на прибуток іноземних компаній. Що може зробити IBM:

а) щоб не віддавати частку українського ринку місцевим конкурентам;

б) скоротити обсяг податків на прибуток, які виплачуються в Україні;

в) гарантувати цілісність своїх активів в Україні?

Відповідь: створити в Україні свою філію і застосувати завищені трансфертні ціни на поставку комплектуючих до цієї філії; отримати урядові гарантії.


2. Розв'яжіть тестові завдання

1. Для уряду найбільш вигідним є залучення інвестицій в економіку у формі інвестицій:

а) прямих;

б) портфельний;

в) усіх перелічених форм;

г)  відкритість економіки не є вигідною.

2. Позитивна роль інвестицій для країни, що їх приймає, полягає в тому, що вони:

а) зменшують надмірно завищений курс національної валюти;

б) скорочують інфляцію;

в) поліпшують стан платіжного балансу;

г)  збільшують ВНП.

3. Причина, що спонукає країну А здійснювати прямі закордонні інвестиції в країну Б:

а) високий рівень оплати праці в країні Б;

б) високий рівень митного оподаткування в країні Б;

в) висока ставка відсотка в країні Б;

г)  усе разом.

 

3. Розв'яжіть криптограму

 

 

1. Індекс цін, що використовується для перерахування вартісних показників у цінах базового року.

2. Фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання коштів кредитором позичальнику, у результаті якого кредитор або не отримує жодного письмового гарантійного зобов’язання, або отримує борговий цінний папір.

3. Фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти, надає їх у тимчасове користування у формі кредитів, стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами або окремим особами.

4. Керівна фінансова установа в Україні.

5. Грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує відносини позики власника документа щодо особи, яка випустила цей документ.

6. Початкова сума коштів, призначених для заняття підприємницькою діяльністю.

7. Підприємство, яке повністю належить прямому інвестору.

Відповіді: 1 — дефлятор; 2 — кредит; 3 — банк; 4 — НБУ; 5 — акція; 6 — капітал; 7 — філія.

Зашифроване слово означає велику країну-кредитора — Францію.

 

VI. Підсумок уроку

 

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Підготувати доповіді про іноземні інвестиції в Україну та з України.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.