Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 3. АТМОСФЕРА ТА КЛІМАТ

АТМОСФЕРА

Показники стану атмосфери

Рух повітря

Вітер — це горизонтальний рух повітря. Утворення вітру спричинено нерівномірним розподілом атмосферного тиску над земною поверхнею: з областей високого тиску повітря переміщується в області з низьким тиском. Вітер характеризується швидкістю, силою та напрямком. Швидкість вітру вимірюється в метрах за секунду. Чим більшою є різниця між тиском, тим сильнішим є вітер. Швидкість вітру можна визначити за допомогою анемометра. Сила вітру оцінюється за 12-бальною шкалою (шкала Бофорта) залежно від дій вітру на земній поверхні (наприклад, 0 балів — штиль, 12 балів — ураган). Напрямок вітру визначається за допомогою флюгера. Назва походить від положення тієї сторони горизонту, звідки дме вітер (наприклад із півдня — південний вітер). Напрямок вітру змінюється залежно від зміни атмосферного тиску. Крім того, на напрямок вітру впливає відхиляюча сила обертання Землі: праворуч — у Північній півкулі, ліворуч — у Південній. Наочне зображення вітрів різних напрямків у певному пункті за певний проміжок часу демонструють за допомогою діаграми «роза вітрів».

Діаграма являє собою чотири лінії, які вказують основні та проміжні сторони горизонту. За результатами спостережень, починаючи на лініях від точки їхнього перетину, у масштабі відкладають кількість днів, протягом яких дув вітер певного напрямку. Кінцеві точки відрізків з’єднують та отримують геометричну фігуру, яка своєю формою унаочнює переважання певних вітрів.

У зв’язку з нерівномірним прогріванням земної поверхні та її неоднорідністю в тропосфері формуються різні повітряні маси — великі об’єми повітря з відносно однорідними властивостями: температурою, вологістю, тиском, прозорістю. Виділяють чотири зональні типи повітряних мас залежно від районів формування: екваторіальний, тропічній, помірний, арктичний (антарктичний). Усі типи, крім екваторіального, діляться на підтипи: морські (вологі) та континентальні (сухі). Різні за своїми властивостями повітряні маси перебувають у постійному русі. Зближуючись, вони утворюють атмосферні фронти — перехідні зони між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями. Розрізняють теплі та холодні атмосферні фронти.

Систему горизонтальних і вертикальних повітряних течій у тропосфері називають циркуляцією атмосфери.

Основні види циркуляції атмосфери

✵ Пасати (від нім. passat) — дмуть від поясів високого тиску в тропічних широтах до поясу низького тиску в районі екватора ✵ Західні вітри — вітри помірних широт ✵ Північно-східні (у Північній півкулі) та південно-східні (у Південній півкулі) — дмуть з областей підвищеного тиску на полюсах
Сезонні вітри	✵ Мусони (від фр. mousson — пора року) — вітри, які змінюють напрямок два рази на рік — узимку дмуть із суходолу на море, а влітку — з моря на суходіл
Місцеві вітри	✵ Бриз (від фр. brize — легкий вітер) — вітер прибережної зони, який протягом доби двічі змінює свій напрямок: удень дме з моря на суходіл, а вночі — із суходолу на море ✵ Фен (від латин. favonius — теплий західний вітер) — теплий і сухий вітер, що дме з гір у долини ✵ Бора (від грец. boreaus — північний вітер) — сильний холодний поривчастий вітер, що дме зі схилів гір до теплого моря ✵ Інші
Великі атмосферні вихори	✵ Циклони (від грец. kyklon — той, що кружляє) — область приземного шару атмосфери з низьким атмосферним тиском, де вітри дмуть від периферії до центру ✵ Антициклони — (від грец. anti — проти і kyklon — той, що кружляє) — область підвищеного атмосферного тиску, де повітря розтікається від центру до периферії