Географія - Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів
ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
18. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ
18.17. Безробіття і його географічні аспекти
Оскільки в господарстві України не проводяться економічні реформи і продовжує панувати соціалістичний спосіб виробництва, — це призводить до постійного зростання безробіття. На початку 1997 р. чисельність офіційно зареєстрованих безробітних досягла 562 тис. осіб. Від 70 до 82% усіх безробітних у різних регіонах країни жінки. Різні форми власності і різні галузі господарства по-різному використовують робочу силу і мають різний рівень безробіття. Найбільший приплив зайнятих у приватному бізнесі. Найбільші втрати кадрів у соціалістичному секторі легкої промисловості. В останні роки в цій галузі у відпустках без збереження або з частковим збереженням заробітної платні побувало близько 75% усіх зайнятих.
Основним явищем зайнятості в господарстві України є приховане безробіття. Робітники і службовці рахуються на своїх робочих місцях, але ніякої роботи не виконують і місяцями не одержують платню. Крім того, близько 5,6% зайнятих працюють у режимі неповного робочого дня.
Часткова зайнятість на основному робочому місці, в більшості випадків, супроводжується вторинною зайнятістю. Це призводить до того, що зростає питома вага людей, прибуток яких на додатковій роботі вищий, ніж на основній.
У регіонах рівень безробіття залежить від орієнтації місцевого керівництва (ринкової чи соціалістичної), спеціалізації регіону, величини міста. Особливо гостра ситуація в Донбасі, областях з домінуванням легкої промисловості, в невеликих населених пунктах з незначним вибором працевлаштування.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.