Географія - Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

13. МОРЯ, ПОВЕРХНЕВІ ТА ПІДЗЕМНІ ВОДИ

13.5. Підземні води

Залягання й поширення підземних вод пов'язане з геологічною будовою території. Умовами формування, особливостями та площею водоносних горизонтів, запасами підземних вод на території України вирізняються декілька великих артезіанських басейнів. Найбільшим із них є Дніпровсько-Донецький. У всій товщі мезо- і кайнозойських порід наявні прісні води, водоносні горизонти з ними залягають до глибин 400 м. Водоносні горизонти у породах від палеозойських до кайнозойських виявлені в межах Волино-Подільського артезіанського басейну. Використовуються підземні води, що містяться у крейдових, палео- та антропогенових шарах порід. На півдні України знаходиться Причорноморський артезіанський басейн з основними водоносними горизонтами в неогенових породах.

Території, збудовані складчастими породами різного віку, є гідрогеологічними провінціями. Це провінція Українського щита, тут води залягають у тріщинах кристалічних і метаморфічних порід. У Донецькій провінції підземні води є в породах від девонського до антропогенового періоду. До провінцій складчастих Українських Карпат належать артезіанські басейни Передкарпаття, складчастих гір, Закарпатської западини. Поширені води в алювіальних відкладах, тріщинуватих палеогенових і крейдових породах. У гідрогеологічній провінції Кримських гір підземні води поширені в тріщинуватих юрських і крейдових породах. У річкових долинах водоносні горизонти наявні в сучасних алювіальних і давньоалювіальних відкладах. На значній території України перші від поверхні горизонти підземних вод малопридатні для використання. Ресурси підземних вод виснажуються, вони потребують раціонального використання та охорони.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.