Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Океани - Географія материків і океанів
Північний Льодовитий океан
ГРЕНЛАНДІЯ

Гренландія — острів у Північному Льодовитому океані, найбільший у світі. Територія Данії (з 1953 p.); користується самоврядуванням з травня 1979 р. Площа — 2176 тис. км2. Населення понад 55,7 тис. людей (1993), ут. ч. гренландців (ескімосів) бл. 90 %. Адміністративний центр — місто Готхоб. Понад 80 % території зайнято покривним льодовиком потужністю До 3400 м. Об’єм льоду 2,6 млн км3. Висота поверхні — до 3700 м (г. Гунб’єрн). Клімат морський субарктичний і арктичний, на льодовику — континентальний. На узбережжі домінує тундрова рослинність, багато птахів. Водяться: північний олень, вівцебик, білий ведмідь, песець; у прибережних водах — моржі, тюлені. На північному сході — Гренландський національний парк. Розробки кріоліту, руд кольорових і рідкісних металів. Поширені рибальство, вівчарство, оленярство, морський промисел. Є рибоконсервні заводи. Життя зосереджене у прибережній зоні, що займає 15 % площі острова. Взимку на узбережжі температура коливається від -5° до -40 °С, хоч на півдні буває відлига до 10 °С. Середня літня температура від 3° до 10 °С. Переважає тундрова рослинність. На півдні — ділянки лісу з карликової берези. З представників тваринного світу зустрічаються білий ведмідь, вовк, песець, горностай і лемінг, з копитних — вівцебики і олені-карибу. Прибережні води багаті рибою. Тут також водяться тюлені, моржі, гренландські кити, кашалоти, нарвали. Порізана берегова лінія сприяє появі влітку колоній морських птахів. Біля берегів щорічно утворюється 13—15 тис. айсбергів.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.