Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Океани - Географія материків і океанів
Тихий океан. Океанія
РЕЛЬЄФ ДНА

Западина Тихого океану на всій площі має глибину бл. 3900—4300 м. Найбільш характерними елементами рельєфу є глибоководні западини і жолоби; підняття і хребти виражені гірше. Від берегів Південної Америки тягнуться два підняття: Галапагоське на півночі і Чилійське, що простяглеся від центральних районів Чилі приблизно до 38° пд. ш. Обидва ці підняття сполучуються і продовжуються на південь у напрямі Антарктиди. Нерідко близько від берега і паралельно до нього розташовані глибоководні жолоби, утворення яких пов’язане з поясом вулканічних гір, що оточують Тихий океан. До числа найбільш відомих відносяться глибоководні западини: Маріанська (11 022 м; за іншими даними — западина Челленджер — 11 033 м) поблизу Маріанських о-вів; Галатея (10 539 м), Кейп-Джонсон (10 497 м), Емден (10 399 м), три западини Снелліус з глибинами від 10 068 до 10 130 м і западина Планета (9788 м) поблизу Філіппінських о-вів; Рамапо (10 375 м) на півдні від Японії. Западина Тускарора (8513 м), що являє собою частину Камчатського жолоба, відкрита в 1874 р. Характерною особливістю дна Тихого океану є численні підводні гори — т. зв. гайоти; їх плоскі вершини розташовані на глибині 1,5 км і більше. Прийнято вважати, що це вулкани, які раніше підіймалися вище за рівень моря, а згодом були розмиті хвилями. Ложе Тихого океану складене з червоної глини, блакитних мулів і уламків коралів; деякі великі ділянки дна покриті глобігериновими, діатомовими та іншими мулами. У донних відкладеннях зустрічаються марганцеві конкреції і зуби акул. На дні Тихого океану є багато коралових рифів, але вони поширені тільки на мілководдях.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.