Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008
Загальна географія
Біосфера
ЕКОЛОГІЧНА ФІТОГЕОГРАФІЯ, АБО ГЕОБОТАНІКА
Розподіл типів рослинності на поверхні планети підпорядкований суворим закономірностям. У схожих за умовами середовища місцях завжди виникають схожі за структурою і функціонуванням угруповання. Екологічна фітогеографія, або геоботаніка, намагається пояснити зв’язок цих особливостей фітоценозів з кліматом, Грунтом, активністю тварин, вогнем (тобто регулярно виникаючими пожежами) і геологічною історією. Клімат — найважливіший чинник, що впливає на характер рослинного покриву. Якщо рухатися від холодних полярних областей до екватора або спускатися від високогірних льодовиків на теплі рівнини, то можна побачити, як, разом зі зміною середніх температур місцевостей, змінюють одна одну різні зони рослинності. Велике значення має також вологість. Наприклад, рухаючись від вологих областей до більш посушливих, можна бачити, як ліси змінюються степами, а ті, у свою чергу, пустелями. На загальному фоні такої «зональної» рослинності зустрічаються ділянки, де особливості фітоценозів визначаються насамперед ґрунтовими умовами. Так, поблизу джерела в пустелі може рости невеликий ліс, а на кам’янистій кручі, що підноситься серед вологого лісу, поселяються посухостійкі трави. Така рослинність називається екстразональною, якщо знаходиться поза своєю кліматичною зоною, азональною — якщо зустрічається в різних зонах, але ніде не утворює власної зони, і інтразональною — якщо характерна тільки для однієї зони, але не є основною в її межах, бо пов’язана лише з обмеженими, особливими за природними умовами ділянками (наприклад, солончак серед степу).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.