Країни світу у цифрах і фактах - Стадник О.Г. 2004

Європа
САН-МАРИНО (РЕСПУБЛІКА САН-МАРИНО)

Форма правління й територіального устрою. Парламентська республіка, унітарна держава, що складається з дев'яти муніципалітетів. Функції голови держави виконують два рівноправних капітани-регенти. Законодавчий орган — однопалатний парламент (Велика Генеральна рада).

Столиця: Сан-Марино (4,5 тис).

Відповідно до легенди, Сан-Марино заснував у 301 р. каменеріз-християнин Маринус. Тривалий час країна входила до складу Папської області. У 1631 р. Сан-Марино стала незалежною державою.

Географічне положення. Південна Європа, північно-східна частина Апеннінського півострова. Країна оточена територією Італії (анклав). Площа 61 км2 (у п'ять разів менша за площу м. Харкова).

Природні умови. Гористий рельєф (підніжжя Апеннін). Ceредні температури січня +5 °С, липня +25°С. Опадів випадає 800-900 мм на рік.

Населення. 28 (34) тис. Сан-маринці (75%), італійці (24%). Щільність 459 чол/км2. Сальдо міграції +11,13 чол. на 1000 жителів. Безробіття 2,6%. Віросповідання: католики.

Міське населення 91 %. Державна мова: італійська.

Економіка. ВВП на душу населення 18 767 дол. США. Основа економіки — обслуговування туристів. Цю карликову державу відвідують понад 2 млн туристів на рік. Є підприємства легкої і харчової промисловості; виготовлення поштових марок. Сільське господарство (зернові, виноград), тваринництво (ВРХ, свині, вівці).

Зовнішня торгівля. Експорт: будівельний камінь, вапно, деревина, каштани, пшениця, вино, кераміка. Імпорт: різноманітні споживчі товари, продовольство. Основний торговий партнер — Італія.

Рекреаційні ресурси, визначні пам'ятки. Сан-Марино: урядовий палац, Музей стародавньої зброї, площа Волі (П'янелло), фортеці Гуаїта, Места, Монталє.

Грош. од.: євро. 0,8 за 1 долар США (2004).





Перша публікація: 01/01/2004

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.