Соціальна географія - М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик 2014

Словник термінів
Методи соціально-географічних досліджень

Анаморфовані карти — карти, на яких розміри та форми контурів, ліній залежать від величин, які для читача карти є важливішими, аніж метричні відстані. Найпоширеніші анаморфовані карти: довжина доріг пропорційна не відстані в кілометрах, а часу на проїзд; площа країн пропорційна кількості населення; центральна частина карти має більший масштаб та збільшену детальність (ефект випуклого дзеркала). Усі елементи карти трансформують відповідно, наприклад, розташування об’єктів, межі — відповідно до доріг. Масштаб трансформації розраховують за математичними формулами (Б. Б. Родоман, 1993).

Біхевіористське довкілля — середовище, яким його сприймає та інтерпретує конкретний індивід.

Географічне положення — розташування об’єкта відносно поверхні Землі, а також щодо інших об’єктів, з якими він взаємодіє (Б. Б. Родоман, 1993).

Географічний (екологічний, природний) детермінізм — концепція, згідно з якою головну роль у формуванні, розвитку, функціонуванні суспільства, окремих територіальних соціальних спільнот, формуванні соціальних відносин відіграє природа, навколишнє середовище.

Екологічний нігілізм (волюнтаризм) — концепція, яка заперечує вплив природи на функціонування суспільства та соціальної сфери; винятковим чинником соціального є культура та саме суспільство.

Екологічний посибілізм — концепція, згідно з якою природа, яка змінюється від місця до місця, дає певні можливості для різноманітної діяльності, які людина, як активний актор з певними здобутками культури, може або не може реалізувати (О. І. Шаблій, 2003).

Екологічний пробабілізм — концепція, згідно з якою довкілля має ймовірний, однак не обов’язковий вплив на людську життєдіяльність; середовище створює альтернативи для діяльності, рішення людини ймовірнісно підпорядковані певним культурним нормам (О. І. Шаблій, 2003).

Економічний детермінізм — концепція, згідно з якою буття суспільства, його соціальної сфери, окремих територіальних соціальних спільнот визначене економічними чинниками, законами економіки; роль усіх інших чинників ігнорують чи суттєво применшують.

Картоїди — карти, вільні від правил картографії, не пов’язані математичними правилами і метричними характеристиками. На картоїдах форми та розміри спотворюють, щоб висловити ідею спеціаліста; є дві ознаки традиційних карт — наочність та використання способів зображення. Приклади картоїда: схема природних зон на ідеальному континенті; кільця Тюнена (Б. Б. Родоман, 1993).

Кількісне дослідження — дослідження, яке вивчає явища, що можуть бути кількісно виражені й статистично проаналізовані.

Лонгітюдне дослідження —тривале (упродовж кількох років) дослідження одних і тих самих осіб, груп осіб, об’єктів.

Ментальна (когнітивна) карта — образ простору в уявленні однієї людини чи групи людей, який є важливим компонентом у разі прийняття рішень щодо поведінки.

Мета—аналіз — науковий метод, який полягає в систематичному порівнянні та узагальненні даних різних досліджень на одну й ту саму тему.

Метод — спосіб або засіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання.

Метод «мозкового штурму» — метод колективної генерації ідей, який полягає в актуалізації творчого потенціалу спеціалістів, коли спочатку відбувається введення учасників у сутність проблемної ситуації, висування ідей без їхньої критики, а згодом — систематизація і критичне обговорення цих ідей, оцінка списку ідей, які можуть бути використані.

Метод Дельфі — метод експертних оцінок, коли експерти в кілька етапів анонімно відповідають на запропоновані запитання письмово (спочатку щодо засобів вирішення проблеми, а потім щодо запропонованих колегами способів її вивчення).

Метод умовного покоління — метод, який застосовує припущення, ніби в сукупності осіб, яка є в конкретний момент часу, всі події наставатимуть з тією інтенсивністю, що притаманна кожній віковій групі в інтервалі часу, за який їх аналізують.

Методика — сукупність спеціально підібраних методів з метою пізнання дійсності.

Моніторинг — процес постійного накопичення інформації з усіх аспектів діяльності для визначення процесу виконання та закінчення запланованих змін, а також їх сприяння досягненню поставлених цілей.

Позиційна редукція — пояснення фізичних і функціональних особливостей об’єкта просторовим (географічним) положенням (Б. Б. Родоман, 1993).

Позиційний принцип — залежність суттєвих властивостей об’єкта від його положення у просторі (Б. Б. Родоман, 1993).

Позиційний тиск — дія сили тиску місця, якщо об’єкт розташований не в оптимальній точці. Об’єкт або переміщується під дією позиційного тиску; або змінює свої властивості — фізичні та функціонування; або сам формує нове просторове положення та середовище; або деградує (зникає) (Б. Б. Родоман, 1993).

Реальне (феноменальне) довкілля — сукупність властивостей, відношень, явищ та процесів на земній поверхні.

Респондент — особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню (Закон України «Про державну статистику», 17.09.1992 р.).

Соціальне тяжіння — надання людьми переваги в разі вибору району та місця проживання, роботи, центрів обслуговування; перевага у виборі соціуму (Е. Б. Алаєв, 1983).

Способи картографічного зображення — система правил, спрямованих на передавання розміщення кількісних і якісних ознак суспільно—географічних об’єктів і явищ. Під способами картографічного зображення розуміють принципи використання на карті тих чи інших фігур, штрихувань, зафарбувань, а під засобами — форми і розміри фігур, рисунок штрихування і колір (М. М. Книш, 2009).

Територіальний оптимум — точка розташування об’єкта на території, де він би найліпше функціонував (Б. Б. Родоман, 1993).

Фокус—група — метод збирання даних, у якому від 6 до 12 респондентів зібрано разом для обговорення і повідомлення даних стосовно певного питання.