Відповіді до підсумкових контрольних робіт для ДПА з української літератури - С. Витвицька 2019
Варіант 8
1. Барокові твори
Г сповнені риторичних прикрас, складних метафор, емблем, символів, алегорій.
2. Автором слів «Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине... / От де, люде, наша слава, / Слава України!» є
А Тарас Шевченко.
3. Житія Марусі Чурай — це
Б поетична народна легенда.
4. За легендою про заснування Києва (за «Повістю минулих літ»), у місті та круг нього жили
Б поляни.
5. До оригінальної літератури княжої Руси-України належить
Г «Повість минулих літ».
6. «І дай, Боже, щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!» — каже герой твору
В П. Куліша.
7. Епізод у поемі «Наймичка», коли Ганна зізнається Маркові, що вона його мати, є
В кульмінацією.
8. Підзаголовок «Хроніка 1663 року» має твір за жанром
Б історичний роман.
9. Заклик до самопізнання та спорідненої праці, яка може зробити людину щасливою, наявний у творі, автором якого є Сковорода.
10. «Утни, батьку, щоб нехотя / На весь світ почули, / Що діялось в Україні, / За що погибала, / За що слава козацькая / На всім світі стала!..» — звертається
В Т. Шевченко до Г. Квітки-Основ’яненка.
11. До жанру балади належить твір
А «Ой летіла стріча».
12. Возний, виборний, Петро, Микола — герої твору
В І. Котляревського.
13. Темі спокус цього світу, які чигають на людську душу, присвячений твір Г. Сковороди
В «Всякому місту — звичай і права».
14. Першим історичним романом в українській літературі є твір
А Пантелеймона Куліша.
15. Г. Сковорода є автором афоризму
В «З усіх утрат втрата часу найтяжча».
16. Моринці, Кирилівка, Петербург пов’язані з життям
В Т. Шевченка.
17. Установіть відповідність
1- Б «Тарас Бульба» — Андрій
2- Г «Маруся» — Наум Дрот
3- В «Енеїда» — Ацест
4- А «Наталка Полтавка» — виборний
18. Установіть відповідність
1- Д Григорій Квітка-Основ’яненко — «Маруся»
2- Б Пантелеймон Куліш — «Чорна рада»
3- Г Іван Котляревський — «Енеїда»
4- В Марко Вовчок — «Інститутка»
19. Установіть відповідність
1- Д Григорій Квітка-Основ’яненко — сентиментально-реалістична повість
2- Г Пантелеймон Куліш — історичний роман
3- В Іван Котляревський — бурлескно-травестійна поема
4- А Іван Величковський — курйозні вірші
20. Установіть відповідність художніх засобів та їх прикладів
1- Д Заплету віночок, — анафора
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорні брови.
2- Б Добрий вечір тобі, пане господарю, — рефрен
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий
народився.
Застеляйте столи та все килимами,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий
народився.
3- A Ой весна, весна — днем красна, — персоніфікація
Що ти нам, весно, принесла?
4- В Та вдарили з семи гармат — гіпербола
У середу вранці,
Накидали за годину
Панів повні шанці...
21. Народними баладами є пісні (записати не менше двох назв) «Ой на горі вогонь горить»у «Ой летіла стріла».
22. Елементи народної обрядовості використовували у своїх творах такі письменники (записати не менше трьох): Г. Квітка-Основ’яненко, Марко Вовчок, П. Куліш.
23. Притча — це повчальна алегорична оповідь, у якій сюжет підпорядкований моралі.
24. Г. Сковорода творив у таких жанрах: байки, філософські трактати, притчі, поезії.
25. Які жанрові особливості поеми Івана Котляревського «Енеїда»?
Сюжет бурлескно-травестійної поеми «Енеїда» Іван Котляревський запозичив у римського поета Вергілія. Відомо, що до І. Котляревського Вергілієва «Енеїда» була предметом переробок для письменників багатьох літератур: італійської, французької, німецької, польської, російської. Розкутість, барвистість слова і думки, осміювання колись високих ідей спричинилися до появи «Перелицьованої «Енеїди» Дж.-Б. Лаллі, «Перелицьованого Вергілія» П. Скаррона, спародійованого уривка «Дідона і Еней» Гонзалеса де ла Рігера, «Вергілієвої «Енеїди» А. Блюмаура, «Вергілієвої «Енеїди», вивернутої навиворіт» М. Осипова, «Закінчення Вергілієвої «Енеїди», вивернутої навиворіт» О. Котельницького та ін.
Більшість із цих пародій були творами-одноденками, лише під пером українського письменника античний сюжет зазвучав цілком по-новому, оригінально. «Енеїда» І. П. Котляревського стала етапним літературним явищем, поемою, яка зачаровувала сучасників автора й не менше приваблює і сучасних читачів. Й. Кобів зазначає: «І. Котляревський у творенні «Енеїди» не вдавався до сліпого наслідування своїх попередників. Він подарував нам травестію героїчної поеми стародавніх римлян, рівної якій немає у світовому письменстві, яка є найталановитішою і найоригінальнішою переробкою з усього потоку бурлескно-сатиричної літератури на цю тему».
За жанром твір І. П. Котляревського є бурлескно-травестійним різновидом поеми. Травестія (від італ. travestire — перевдягати) — різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням «низької» мови. Бурлеск (від італ. burla — жарт) — комічна, пародійна поезія, в якій свідомо акцентується невідповідність між змістом і формою. У травестіях «високий» сюжет оповідався «низьким» стилем, у бурлесках «низький» сюжет — «високим».
Якщо попередники і сучасники І. Котляревського, звертаючись до Вергілія, насамперед вдавалися до пародіювання його класичної епопеї, її образів, драматичних колізій тощо, то український поет свідомо ставав на інший шлях — він прагнув до «перелицювання», травестування римського оригіналу, переосмислення його патетичної тематики в підкреслено зниженій тональності. При цьому І. Котляревський відмовився від багатьох епізодів, образів І ситуацій першоджерела та водночас увів нові життєві картини, наблизив його до української дійсності, надав усьому твору народно-національного колориту. «Енеїда» І. Котляревського, поза сумнівом, перевершує всі попередні травестії Вергілієвої епопеї, які «давно відійшли до історико-літературного архіву» (О. Білецький).
У поемі І. Котляревського бурлеск набув нових естетичних функцій — сміх тут виходить за суто розважальні межі, набуває нового призначення, проникаючи у серйозні сфери. Цілком у дусі естетики просвітницького реалізму І. Котляревський реалістичними мазками (звісно, в гумористичних тонах) подав талановите художнє відтворення народних звичаїв, побуту, психології. Об’єктивного критицизму український поет досягав у зображенні представників панівної феодально-поміщицької верхівки, виступаючи, по суті, поборником «мужичої правди», яку бачить у духовно здоровому житті народних мас.
І. Котляревський, вивертаючи «навиворіт» класичний античний оригінал, відмовляється від послуг традиційних «жеманних», «од старості сварливих муз»; він кличе нову музу — «веселу, гарну, молодую», і з її допомогою, насамперед дотримуючись правди життя, майстерно змальовує широку художню панораму української національної дійсності у властивих їй суперечностях.
Отже, зважаючи на жанр поеми, І. Котляревський у зниженій яскраво гумористичній тональності, у дусі народної сміхової культури подає життя і побут різних суспільних верств України кінця XVIII - початку XIX ст.
