Відповіді до підсумкових контрольних робіт для ДПА з української літератури - С. Витвицька 2019
Варіант 16
1. П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький здійснили
А перший повний переклад Біблії українською мовою.
2. «Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима...» — так описує героя свого твору
Б П. Куліш.
3. НЕ належить до нової української літератури твір
В «Всякому місту — звичай і права».
4. Художній метод і творчий напрям, для якого характерні бурхливі почуття, незвичайність в обставинах, зовнішності героя; герой обов’язково протиставляється натовпу, — це
Г романтизм.
5. Усі важливі вияви сімейного життя відтворено у
В родинно-побутових піснях.
6. Про життя богоугодних мешканців Печерського монастиря розповідає
Б Києво-Печерський патерик.
7. За винагороду допомагає владнати «сердечне діло» герой твору, автором якого є
В Іван Котляревський.
8. «Із числа тих, корінних, старих полковників: весь був створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру» — так описує свого героя [в] Микола Гоголь.
9. «Кругом дівчата танцювали / В дробушках, в чоботях, в свитках...» у творі
Г «Енеїда».
10. Основою щастя, за Г. Сковородою, є
Б «сродна» праця.
11. «Я люблю Петра душею, / Він один владіє нею...» — зізнається героїня твору
В «Наталка Полтавка».
12. Петро Шраменко — це коханий
В Лесі («Чорна рада»).
13. Якову де Бальмену Тарас Шевченко присвятив твір
Г «Кавказ».
14. Героїчний подвиг Низа та Евріала наявний у творі, що
Г ліро-епічним.
15. «Отак цвісти, отак рости, / Так одружитися і йти, / Не сварячись в тяжкій дорозі...» — пише Т. Шевченко у творі
А «Росли укупочці, зросли...».
16. Хроніка — так визначає жанрову специфіку свого твору
Г П. Куліш.
17. Установіть відповідність між парами закоханих одного твору
1- Д Ярославна — Ігор
2- А Василь — Маруся
3- Б Устина — Прокіп
4- В Леся — Петро Шраменко
18. Установіть відповідність між цитатами із творів та жанрами, до яких ці твори належать
1- Г Де общеє добро в упадку, — бурлескно-травестійна поема
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять...
2- Д Пішла полем ридаючи, — соціально-побутова поема
В тумані ховалась
Та крізь сльози тихесенько
Про вдову співала...
3- A Не плач, коню, надо мною. — балада
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою
Степовою, широкою
4- В І чужому научайтесь, — послання
Й свого не цурайтесь
19. Установіть відповідність між ознаками і творами, для яких вони характерні
1- Б цей твір перекладено більш ніж 100 мовами народів світу — «Заповіт»
2- А у творі використано давньогрецький міф про Прометея — «Кавказ»
3- В у творі згадано чеських учених Коллара, Шафарика і Ганка — «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»
4- Г перший драматичний твір нової української літератури — «Наталка
Полтавка»
20. Установіть відповідність між автором і героєм його твору
1- Б П. Куліш — Сомко
2- Д Г. Сковорода — Шершень
3- Г Т. Шевченко — Катерина
4- В І. Котляревський — Турн
21. Біблійний афоризм «альфа і омега» означає «початок і кінець».
22. До народних балад належать (записати не менше двох назв): «Ой на горі вогонь горить», «Ой летіла стріча».
23. Історичною основою роману «Чорна рада» стали події, описані у «Літописі Самовидця».
24. За літературним родом «Наталка Полтавка» є драмою.
25. Чому поему Тараса Шевченка «Сон» («У всякого своя доля...») вважають зразком політичної сатири?
Поема «Сон» («У всякого своя доля...») — перший сатиричний твір Шевченка і перший у новій українській літературі твір політичної сатири1, спрямований проти соціального і національного гноблення українців, а також проти рабської покірливості народу. Сюжетно-композиційна основа поеми — фантастичний політ оповідача над просторами Росії у пошуках «раю» в імперії Миколи І. Поет малює викривальні картини покріпаченої України («опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне»), сибірської каторги (перший в українській літературі образ покараного революціонера — «царя волі»), Петербурга. «Раю» для людей він не знаходить, існує той «рай» тільки для царя і його вельмож.
1 Сатира — спосіб художнього відображення явищ дійсності, що полягає у різкому висміюванні негативного.
У центрі сатиричного зображення — «братія», дрібні чиновники та писарі, що «киснуть у чорнилі». Це ті дрібні п’явки, що живляться народною кров’ю. Поет бридливо згадує про них, як вони вранці йдуть «у сенат писати та підписувать — та драти із батька і брата». Над тими дрібними п’явками стоїть друга верства великих п’явок — «високоблагородних». «У сріблі та златі, мов кабани годовані, пикаті, пузаті», вони довкола царя «аж потіють та товпляться, щоб то ближче стати коло самих». «Отечество» у кожного раз у раз на язиці, тільки ж під «отечеством» вони розуміють «нові петлиці та муштри ще новіші».
Глибоких соціально-політичних узагальнень досягає поет у зображенні царського палацу. Ці сцени— «висока карикатура» не тільки на Миколу І, а й на саме самодержавство як брутальне й не обтяжене розумними законами самовладдя. Так, сцена «генерального мордобитія», за Іваном Франком, — сатиричний символ царизму. Оточений блюдолизами, облитими золотом, цар походжає і «цвенькає» «об отечестві». Блюдолизи товпляться довкола нього, щоб дістати найбільшу ласку для себе— царську «дулю». І ось «цар підходить до найстаршого... та в пику його як затопить! Облизався неборака та меншого в пузо, аж загуло! А той собі ще меншого, а менший малого, а той дрібних...».
Найбільшу огиду і презирство викликають у Шевченка «землячки», які бояться «заплямувати» себе близькістю до рідного народу, «пнуться» в пани, втрачаючи сором і совість. Поет викриває отих «п’явок», «шашелів», що підривають сили народу, плямують честь і гідність своєї нації.
На противагу цим негативним образам Шевченко створив світлий образ борця («не просить, не плаче, не стогне»). Таким є трагічний образ наказного гетьмана Павла Полуботка. Його монолог-звертання до царя є голосом народного гніву, що повстав проти зла й несправедливості.
Тарас Шевченко для втілення свого творчого задуму — викриття ненависного народові ладу — обрав форму сну не випадково. Російську імперію — тюрму для закріпачених народів — він сприймає як жахливий сон, від якого мусять прокинутись люди. Форма сну дала поету можливість з великою правдивістю зобразити широкі простори імперії зла, переноситись у різні місця (у сні все можливе), швидко змінювати картини, не описуючи зайвих деталей подорожі-сну, подавати фантастичні й алегоричні картини (біла птаха — душа замучених козаків).
Отже, поема Тараса Шевченка «Сон» («У всякого своя доля...») — нищівна сатира на Російську імперію як втілення зла й несправедливості, «велике оскарження «темного царства» за всі теперішні й минулі кривди України», за словами Івана Франка.
