Відповіді до підручника Фізика 8 клас - Бар’яхтар В. Г. 2016-2020

Розділ 1. Теплові явища
Вправа №5

1.  Шуба не гріє, адже її температура не є вищою за температуру людського тіла. Шуба запобігає охолодженню тіла. Хутро дуже погано проводить тепло, оскільки, по-перше, між його волокнами є повітря (теплопровідність якого погана), по-друге, ці волокна погано проводять тепло самі по собі.

2.  Між шибками є шар повітря, яке має погану теплопровідність.

3.  Солома заступає сніг від сонячного світла і погано проводить тепло.

4.  Сніг має погану теплопровідність (між кристаликами міститься повітря) і, наче шуба, захищає грунт і рослини від сильного промерзання.

5.  Метали мають кращу теплопровідність, ніж дерево. Розглянемо три випадки. 1. Температура металу та дерева нижча за температуру людського тіла (руки). Метал на дотик здається холоднішим, ніж дерево, бо краще відводить енергію від людського тіла. 2. Температура металу та дерева вища за температуру людського тіла (руки). Метал на дотик здається теплішим, ніж дерево, бо краще надає енергію людському тілу. 3. Температура металу та дерева дорівнює температурі людського тіла (руки). У цьому випадку тіла перебувають у тепловій рівновазі, теплообмін відсутній. Метал та дерево на дотик здаються однаково нагрітими.

6.  Якщо повітря у кулі нагріти, воно розшириться і частина його вийде з неї. За незмінної архімедової сили сила тяжіння, що діє на кулю, зменшиться, і куля рухатиметься вгору. Якщо ж температуру повітря у кулі зменшити, то воно стиснеться, у кулю зайде ще трохи повітря і вона рухатиметься вниз.





Перша публікація: 01/01/2016-2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.