Розв'язання вправ та завдань до підручника «Фізика» В. Д. Сиротюк 7 клас - 2015 рік
МЕХАНІКА
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЧНИЙ РУХ
§ 38. Виштовхувальна сила. Закон Архимеда
Запитання до вивченого
1. Камінь в воді легше підняти, чим такий же камінь в повітрі. М’яч занурений у воду спливає. У морі плавати легше, ніж в озері або річці.
2. З боку води на тіло діє сила, яка його виштовхує з води. Цю силу називають виштовхувальною силою. Виштовхувальна (архімедова) сила виникає внаслідок того, що значення гідростатичного тиску на різних глибинах неоднакові й збільшуються з глибиною.
3. Виштовхувальна сила залежить від об’єму зануреного в рідину тіла. Що більший об’єм тіла, то більша виштовхувальна сила діє на нього. Виштовхувальна сила залежить від густини рідини, у яку занурене тіло. Що більша густина рідини, то більша виштовхувальна сила діє на занурене в неї тіло.
Узагальнюючи результати спостережень і дослідів, можна зробити такий висновок.
На тіло, занурене в рідину (газ), діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі рідини (газу), витиснутої цим тілом. Це твердження назвали законом Архімеда, на честь давньогрецького вченого, який його відкрив, за легендою, шукаючи шляхи розв’язування практичної задачі: він мав визначити, чи містяться в золотій короні царя Гієрона домішки срібла. Силу, що виштовхує тіло з рідини або газу, називають ще архімедовою силою.
4. Архімедову силу можна визначити експериментально. Для цього підвісимо тіло до динамометра (мал. 207). На тіло діє сило тяжіння майже 10 Н. Зануримо тіло в рідину (мал. 208). Динамометр показує 6 Н. Визначимо різницю показів динамометра. Вона дорівнює 4 Н. Отже, на тіло діє сила Архімеда, яка дорівнює 4 Н.
5. Ні, не буде, оскільки тиск рідини діє тільки з боків і зверху.
Перша публікація: 01/01/2015
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.