Розв'язання вправ та завдань до підручника «Фізика» В. Д. Сиротюк 7 клас - 2015 рік

МЕХАНІКА

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЧНИЙ РУХ

§ 17. Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість рівномірного прямолінійного руху

Запитання до вивченого

1. Рівномірним рухом називають такий рух, під час якого тіло за будь-які однакові інтервали часу проходить однаковий шлях.

Прикладом рівномірного руху є рух точки земної поверхні під час обертання Землі навколо своєї осі. За рівномірний рух можна прийняти рух точок годинникових стрілок, рівномірно може рухатися автомобіль по прямій і рівній дорозі.

2. Рівномірні рухи плавця, гепарда, орла і літака відрізняються їх швидкістю. Те тіло, яке за одиницю часу проходить більший шлях, рухається з більшою швидкістю,

3. Швидкість рівномірного руху тіла — це фізична величина, що показує, який шлях проходить тіло за одиницю часу.

4. Щоб визначити швидкість рівномірного руху тіла, треба шлях, пройдений тілом за певний інтервал часу, поділити на цей інтервал: v = l/t.

5. Швидкість руху тіла позначають малою латинською літерою v. Одиницею швидкості в СІ є один метр за секунду (1 м/с).

1 м/с — це швидкість руху тіла, під час якого воно за 1 с проходить шлях 1 м.

Застосовують ще й такі одиниці швидкості руху тіла:

1 м/с — 0,001 км/с;

1 км/с — 1000 м/с;

1 км/год — 1000 м/3600 с — 0,28 м/с;

1 м/c — 3,6 км/год.

6. Швидкість руху тіла є векторною величиною, бо залежить від напряму в просторі. На малюнках вектор швидкості зображають стрілкою, напрям якої збігається з напрямом швидкості, а довжина дорівнює числовому значенню швидкості в певному масштабі.





Перша публікація: 01/01/2015

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.