Розв’язання усіх вправ і завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА. 6 клас» Глазова О. П. - 2016 рік

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

§ 19. Іменник як частина мови

201. Іменники: Київ, місто, каштани, дерево, символ, види, Україна, крони, вія­ла, листя, кияни, гості, столиця.

Символ — 1) умовне позначення будь-якого предмета, поняття чи явища: 2) художній образ, що умовно передає яку-небудь думку, ідею, переживання; 3) умовне позначення якої-небудь величини, поняття, прийняте тою чи іншою наукою.

202. Сім’я (неістота. що?) (ж. р., одн., //. в.) вечеря коло хати (неістота, чо­го?) (ж. р., одн., Р. в.), вечірня зіронька (неістота, що?) (ж. р., одн., Н. в.) встає. 2. Прилетіла ластівочка (істота, хто?) (ж. р., одн., Н. в.) та й сіла на стріху (неісто­та, на що?) (ж. р., одн., Зн. в.). Рости, моя дитиночко (істота, хто?) (ж. р., одн., Кл. в.), мамі на утіху (неістота, на що?) (ж. р., оди., Зн. в.). 3. З далекого краю (неістота, чого?) (н. р., одн., Р. в.) лелеки (істота, хто?) (мн., Н. в.) летіли, та в одного лелеченька (істота, кого?) (с. р., одн., Р. в.) крилонька (неістота, що?) (мн., Н. в.) зомліли. 4. Хлоп’я (істота, хто?) (с. р., одн., Н. в.) у полі (неістота, у чому?) (с. р., одн., М. в.) стежкою (неістота, чим?)(ж. р., одн., О. в.) прошкує. 5. Крокую по древньому Львові (неістота, по чому?) (ч. р., одн., М. в.), по Стрийському парку (неістота, по чому?) (ч. р., одн., М. в.) чудовім, 6. Між Дніпром (неістота, чим?)(ч. р., одн., О. в.) і Доном (неістота, чим?) (ч. р., одн., О. в.) Перун (істота, хто?) (ч. р., одн., Н. в.) переморг­нувся з Посейдоном (істота, хто?) (ч. р., одн., О. в.).

Іменники — назви істот відповідають на питання хто?, а неістот — на питання що? Власні назви пишуть з великої літери.

203. 1. Україно (що?, неістота) моя, Україно, українцем (ким?, істота) від те­бе я звусь. 2. П’єса (що?, неістота) «Наталка Полтавка» (хто?, істота) Івана Котля­ревського (кого?, істота) засвітилася від української пісні (чого?, неістота). 3. Кіно­повість (що?, неістота) «Зачарована Десна» (що?, неістота) стала улюбленою кни­жкою (чим?, неістота) кожного українця (кого?, істота). 4. Випливають з-поза не­бокраю (чого?, неістота) Гончі Пси (що?, неістота), Терези (що?, неістота), Воло­пас (що?, неістота).

Власні назви пишуть з великої літери.

Речення, ускладнені звертаннями та однорідними членами: 1 (зв.), 4 (оч).

204. 1. Нехай Мати (іст.) Божа дає вам і долю (неіст.) добру, і здоров’я (неіст.)! 2. Добрий день, Україно (неіст.), тобі на Дніпрі (неіст.), на Дністрі (неіст.), на Дінці (неіст.). 3. Зазвучали пісні (неіст.) «Заповіт» (неіст.) і «Думи (неіст.) мої...» у виконанні (неіст.) хору (неіст.). 4. І вже хутір (неіст.) Лелечий Кут (неіст.) обіймає пречиста райдуга (неіст.).

Здоров’я — апостроф після в перед я; у виконанні — подвоєння приголосних на межі морфем; пречиста — префікс пре- (у значенні = дуже).

205. 2. Під Золотими Воротами мила малеча лепече. 3. Читаю, перечитую «Кобзар». 4. А над нашою над тихою Во­линню лебеді до Світязя летять. 5. Жив на світі цар Горох, був у нього хлопчик Ох. 5. З череди вже скоро наша Сива прийде.

206. Конкретні: Соловейко, сад, щука, срібло, вишиванка, підмет, Дніпро, тра­ва, Оксанка, радіус, ранець, молекула, Полтава, віночок, комп’ютер, тонна, автомо­біль, учитель, метелик, міліметр, фломастер, зустріч.

Абстрактні: тривога, доброта, привітання, приязнь, вірність, захоплення.

Примітка. Щоб з'ясувати, конкретний чи абстрактний іменник, слід спробувати їх полічити. Якщо іменник зліченний (можна порахувати) (дві зустрічі), то він конкретний, а якщо ні — абстрактний (не можна сказати дві вірності).

207. Ілля Рєпін (конкр., вл. назва) народився в Україні (конкр., вл. назва). Художник (конкр., заг. назва) чудово знав душу (абстр., заг. назва) українського народу (конкр., заг. назва). До речі, один варіант (конкр., заг. назва) картини (конкр., заг. назва) «Запорожці» (конкр., вл. назва) є окрасою (абстр., заг. назва) експозиції (конкр., заг. назва) Харківського музею (конкр., вл. назва) мистецтва (абстр., заг. назва).

Не вщухає в козацькому таборі (конкр., заг. назва) регіт (абстр., заг. назва). Глузливо всміхається у вуса отаман (конкр., заг. назва) Сірко (конкр., вл. назва). Запорожці (конкр., заг. назва) пишуть дошкульного листа (конкр., заг. назва) султанові (конкрзаг. назва).