Розв’язання усіх вправ і завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА. 6 клас» Єрмоленко С. Я. - 2016 рік

ЗАЙМЕННИК

§ 61. Правопис займенників

521. Дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий¹; абихто, абищо, абиякий, абичий; ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки; хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись.

523.

Н. в.	Р. в.	М. в.
будь-хто	будь-кого	(на) будь-кому, будь на кому
будь-що	будь-чого	(на) будь-чому, будь на чому
будь-чий	будь-чийого	(на) будь-чийому (чиєму, чиїм), будь на чийому (чиєму, чиїм)
будь-скільки	будь-скількох	(на) будь-скількох, будь на скількох
будь-який	будь-якого	(на) будь-якому, будь на якому
будь-котрий	будь-котрого	(на) будь-котрому, будь на котрому
хто-небудь	кого-небудь	(на) кому-небудь
який-небудь	якого-небудь	(на) якому-небудь
котрий-небудь	котрого-небудь	(на) котрому-небудь
що-небудь	чого-небудь	(на) чому-небудь
чий-небудь	чийого-небудь	(на) чийому-небудь (чиєму-небудь, чиїм-небудь)
скільки-небудь	скількох-небудь	(на) скількох-небудь
казна-хто	казна-кого	(на) казна-кому, казна на кому
казна-що	казна-чого	(на) казна-чому, казна на чому
казна-чим	казна-чийого	(на) казна-чийому (чиєму, чиїм), казна на чийому (чиєму, чиїм)
казна-який	казна-якого	(на) казна-якому, казна на якому
казна-котрий	казна-котрого	(на) казна-котрому, казна на котрому
казна-скільки	казна-скількох	(на) казна-скількох, казна на скількох
хтозна-хто	хтозна-кого	(на) хтозна-кому, хтозна на кому
хтозна-що	хтозна-чого	(на) хтозна-чому, хтозна на чому
хтозна-чий	хтозна-чийого	(на) хтозна-чийому (чиєму, чиїм), хтозна на чийому (чиєму, чиїм)
хтозна-який	хтозна-якого	(на) хтозна-якому, хтозна на якому
хтозна-котрий	хтозна-котрого	(на) хтозна-котрому, хтозна на котрому
хтозна-скільки	хтозна-скількох	(на) хтозна-скількох, хтозна на скількох

524. На який-небудь, хтозна в який, на що-небудь, хтозна-що, ні в чиїй, нічий, ні на якій, ні до кого, хтось, ні до чийого, аби з ким, абикого, від аби кого, до декого, де з ким.

525. 1. Ніхто, абищо, якийсь (разом), що-небудь (через дефіс).

2. Ні за що, будь з ким (окремо), у когось (разом), аби до кого (окремо).

3. Казна-який, будь-чий, хто-небудь (через дефіс), хтозна за що (окремо).

526. 1. Нам (особ.), наш (присв.), оцьому (вказівн.), всьому (озачальн.), таку (вказівн.), якісь (неозн.), хтось (неозн.), що (відн.), я (особ.), ти (особ.), її (особ.), наша (присв.), ми (особ.).

2. Не покладаючи рук —працювати весь час, невтомно, сумлінно.

Узяти себе в руки — опановувати себе, стримуватися, заспокоюватися; приборкувати себе.

527. Завдання для самоперевірки

1. Займенник — це самостійна частина мови, що: Б вказує на предмети, їх ознаки та кількість, але не називає їх.

2. Займенник відповідає на питання: Б що? хто? який? чий ? котрий? скільки ?

3. Займенники можуть співвідноситися з: Б прикметником, іменником, числівником В іменником, прийменником, числівником

4. Займенники за значенням поділяються на: В 9 розрядів.

5. Особові займенники змінюються за: А родами, числами, відмінками, мають категорію особи.

6. Зворотний займенник себе НЕ має форми: А називного відмінка.

7. Усі займенники належать до розряду присвійних у рядку: А твій, ваш, наш.

8. Займенники, що відрізняються тільки метою використання — це: В питальні й відносні.

9. Від питальних (відносних) займенників утворюються: В неозначені, заперечні.

10. У непрямих відмінках мають іншу основу, ніж у називному відмінку, займенники: Б особові.

11. Подібно до числівника два відмінюються займенники: А скільки.

12. Усі займенники пишуться разом у рядку: А (ні) хто, (де) хто, хто (сь).

¹ Не від усіх відносних (питальних) займенників можливо утворити неозначені або заперечні займенники за допомогою поданих префіксів (наприклад, немає слів дескільки, абикотрий тощо).

Перша публікація: 01/01/2016

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
редакційне упорядкування змісту;
уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.