Розв’язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА» М. С. Вашуленка, О. І. Мельничайко, Н. А. Васильківської 3 клас - 2013 рік

РОЗДІЛ 4. СЛОВО. ЗНАЧЕННЯ СЛОВА

§ 14. Слова, протилежні за значенням (антоніми)


Пояснення

Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням. Наприклад: далекий — близький, високий — низький. Використання в мовленні антонімів допомагає виразно висловити свою думку. Антоніми часто використовуються в прислів’ях, приказках.

129.

Вчений,— неук, незнайко — знайко, більше — менше, нових — старих.

Третє і четверте речення — спонукальні.

130. Донизу — догори, ясний — похмурий.

У слова «яка», «її», «ясний» звуків більше, ніж букв.

Слова «згорнулися» і «піднялися» мають протилежне значення тільки в поданому тексті.

133. Маленька праця краще за велике безділляДобрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш. Де щира праця — там густо, а де лінь — там пусто.

134.

Пояснення

Слова можуть мати пряме і переносне значення.

Наприклад: Морж — 1. Водяний ластоногий ссавець із вусатою мордою, великими іклами та короткою шерстю.

2. Людина, що, купається в крижаній воді.

Синоніми — це слова, які мають різне звучання, але близьке або однакове значення. Наприклад: безкраїй, безмежний.

Антоніми — це слова, які мають протилежне значення. Наприклад: праворуч — ліворуч; високий — низький. Антоніми вживаються для порівняння когось або чогось, у реченнях вони використовуються парами. Частіше антоніми вживаються у приказках і прислів’ях. Автонімами можуть бути різні частини мови. Наприклад: іменники: день — ніч; прикметники: світлий — темний; дієслова: працювати — відпочивати.

Синоніми потрібно добирати, Щоб уникнути повторів у мовленні.





Перша публікація: 01/01/2013

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.