Готові домашні завдання 9 клас - Розв'язання вправ та завдань до підручника «ГЕОМЕТРІЯ» A. Г. Мерзляка - 2017 рік
§ 5. Геометричні перетворення
п. 21. Вправи для повторення курсу геометрії 9 класу
21.1. стор. 209. рис.

![]()
За теоремою косинусів:
![]()

Відповідь: 2√41 см.
21.2. стор. 209. рис.

ABCD — паралелограм. АВ = 2 см; АD = 4 см; ∠ВАD = 60°.

ΔСОD, α — кут між прямими АС і ВD.

21.3. стор. 209. 1) 52 < 42 + 42; 25 < 16 + 16; 25 < 32. Трикутник гострокутний.
2) 92 > 52 + 62; 81 > 25 + 32; 81 > 61. Трикутник тупокутний.
3) 132 = 122 + 52; 169 = 144 + 25; 169 = 169. Трикутник прямокутний.
21.4. стор. 209. рис.

![]()
За теоремою косинусів: ![]()

Відповідь: 9 см, 24 см.
21.5. стор. 209. рис.

![]()
Нехай АС = х см. За теоремою косинусів:
![]()
Відповідь: АС = 1 см або АС = 2 см.
21.6. стор. 209. рис.

ABCD — паралелограм.
Нехай АВ = х, ВС = х + 4, ВD = 12 см; АС = 14 см.
За властивістю діагоналей маємо: ![]()

Відповідь: 36 см.
21.7. стор. 209. рис.

ABCD — трапеція; ВС || AD; AD = 8 см; CD = 4√3 см.
Коло проходить через точки А, В, С, перетинає пряму AD у точці К.
∠AKB = 60°.
Трапеція АВСК є вписаною в коло, отже АВ = СК, ∠КАС = ∠AKB = 60°, трапеція АВСК є рівнобедрена, тому АС = ВК.
ΔACD. За теоремою синусів:

ΔACD — прямокутний. За теоремою Піфагора: АС2 = AD2 - CD2 = 64 - 48 = 16; АС = 4 см.
Відповідь: ВК = 4 см.
21.8. стор. 209. рис.

ABCD — трапеція. ВС = 3 см; AD = 7 см; АВ = 5 см; CD = 6 см.
Проведемо СК || АВ. СК = 5 см; KD = 7 - 3 = 4 см.
ΔCKD: за теоремою косинусів маємо

Проведемо BK || CD.
![]()

21.9. стор. 209. рис.
Нехай коло, вписане в ΔABC, дотикається до сторони АВ в точці D. BD = 1 см; АВ = 5 см; ∠ABC = 120°.
М — точка дотику кола до сторони ВС;
N — точка дотику кола до сторони АС.

За властивістю дотичних, проведених з однієї точки, маємо:
![]()
ΔABC. За теоремою косинусів: ![]()

ΔDBC. За теоремою косинусів:

Відповідь: √111.
21.10. стор. 209. рис.

ΔАВС; АВ = 11 cм; ВС = 12 см; АС = 13 см, ВМ — медіана, проведена до більшої сторони. AM = МС.
Продовжимо ВМ і відкладемо MD = MB. ABCD — паралелограм.
За властивістю діагоналей паралелограма складемо рівняння:
![]()

Відповідь: 9,5 см.
21.11. стор. 209. рис.

ΔАВС, ВМ — бісектриса, ВМ = х.
ΔАВМ. За теоремою косинусів:

Відповідь: ВМ = 12 см.
21.12. стор. 209. рис.

ΔABC, BD — бісектриса ∠C. ВD = а;
![]()
ΔABD. За теоремою синусів маємо:

Відповідь: ![]()
21.13. стор. 210. рис.

ΔАВС — рівнобедрений, АВ = ВС = х.

Відповідь: 1 : 1 : √3.
21.14. стор. 210. R — радіус описаного кола.
![]()
21.15. стор. 210. рис.

ΔАВС; АВ = 5 см; ВС = 8 см; ∠ABC = 60°.
ΔАВС, за теоремою косинусів: ![]()

R — радіус описаного кола.
Відповідь: ![]()
21.16. стор. 210. рис.
АК — бісектриса ∠BAC.
![]()
![]()


Відповідь: ![]()
21.17. стор. 210. рис.

ABCD — паралелограм. АВ = 4 см. AM — бісектриса ∠BAD, ∠BAD = 60°; ∠ABM = 180° - 60° = 120°; ∠1 = ∠2, ∠2 = ∠3, отже, ∠1 = ∠3.
ΔАВМ — рівнобедрений. АВ = ВМ.

Відповідь: 4√3 см2.
21.18. стор. 210. рис.

ΔАВС, АВ = 4 см; ВС = 13 см; АС = 15 см.
Знайдемо площу ΔАВС за формулою Герона:
![]()
![]()
R — радіус описаного кола.
![]()
r — радіус вписаного кола.
![]()
Найбільша висота проведена до найменшої сторони АВ.
![]()
Відповідь: ![]()
21.19. стор. 210. рис.

Дано 2 кола з радіусами: O1А = 17 см; O2A = 39 см.
Відстань між центрами кіл О1О2 = 44 см. АВ — спільна хорда цих кіл.
АВ ⊥ О1О2; AK = КВ.
ΔAO1O2. Знайдемо SΔAO1O2 за формулою Герона.

21.20. стор. 210. рис.

ABCD — паралелограм. АВ = CD = 15 см; BD і АС — діагоналі; АС = 25 см; BD = 11 см.
ΔCOD. Знайдемо cos α, α — кут між діагоналями.

Відповідь: 132 см2.
21.21. стор. 210. рис.

ABCD — трапеція. ВС || AD. ВС = 16 см; AD = 44 см; АВ = 17 см; CD = 25 см.
Проведемо СК || АВ, СК = АВ = 17. АК || ВС, АК = ВС = 16; DK = AD - ВС = 44 - 16 = 28 (см). СК ⊥ AD, СК — висота ΔKCD і висота трапеції.

Відповідь: 450 см2.
21.22. стор. 210. рис.

ABCD — трапеція. ВС || AD. ВС = 5 см; AD = 12 см. АС і BD — діагоналі, АС = 9 см; BD = 10 см.
Продовжимо основу AD, DK = ВС; CK || BD, CK = BD.
ΔАСК. Знайдемо
де ![]()
![]()
де CF ⊥ AD, CF — висота ΔACK і CF — висота трапеції ABCD.

Відповідь; 36 см2.
21.23. стор. 210. Правильний n-кутник, r = 6 см; n — кількість сторін.

21.24. стор. 210. У коло вписано квадрат зі стороною 4 см. Коло описане навколо квадрата. а4 = R√2, а4 — сторона квадрата, R — радіус кола.
![]()
а3 — сторона трикутника, вписаного в це коло.
![]()
![]()
21.25. стор. 210. R — радіус описаного кола. ![]()

Відповідь: 1 : 2.
21.26. стор. 210. рис.
АС, BD, АВ — сторона правильного дванадцятикутника.
MN — сторона правильного шестикутника. MN = а.
О — центр многокутників.
ОМ = R — радіус описаного кола навколо шестикутника. ОМ = а.


Відповідь: 2а(2 - √3).
21.27. стор. 211. l = 6π см, l — довжина дуги кола, n = 24°, n — градусна міра дуги.
![]()
Відповідь: 45 см.
21.28. рис. стор. 211.

АС — діаметр кола. АС = 8 см; СО = ОА = OM — радіуси кола, ОМ = 4 см.
ΔМОА — рівнобедрений. ∠A = ∠M = 42°;
![]()
Відповідь: ![]()
21.29. стор. 211. рис.

ABCD — квадрат. АВ = 2√2 см;
![]()
![]()
21.30. стор. 211. рис.

O1 і O2 — центри кругів, О1O2= R; AO1 = АO2 = R.
ΔАО1O2 — рівносторонній. ∠AO1O2 = 60°; ∠AO1B = 120°.
Довжина дуги
l — довжина лінії, яка обмежує фігуру (на рисунку червона); ![]()
Sфігури дорівнює сумі площ двох сегментів.
![]()

Відповідь: ![]()
21.31. стор. 211.
![]()
![]()
Відповідь: 54°.
21.32. стор. 211. Довжина кола колеса вагона
![]()
2,4492 х 1000 = 2449,2 м проїжджає колесо за 2,5 хвилини.
2449,2 : 2,5 = 979,68 м/хв ≈ 59 км/год.
21.33. стор. 211. рис.

Довжина дуги сегмента ∪АСВ = m, ∠АОВ = 120°. Знайдемо радіус ОА = R.
![]()
ΔAOD — прямокутний, ∠AOD = 60°;
![]()
CD — діаметр кола, вписаного в сегмент. Довжина кола ![]()
Відповідь: ![]()
21.34. стор. 211. рис.

АВ і АС — дотичні до кола. ∠BAC = 60°;

21.35. стор. 211.

![]()
![]()
ΔАВС — рівнобедрений, АВ = ВС. ВК ⊥ АС; АК = КС = 2.
ΔАВК — прямокутний.

21.36. стор. 211. А(5; -3), В(4; 6). М — середина відрізка АВ. ![]()
![]()
Знайдемо кутовий коефіцієнт прямої АВ. у = kx + b. Підставимо координати точок А і В.
![]()
Кутовий коефіцієнт серединного перпендикуляра до відрізка ![]()
— рівняння серединного перпендикуляра.
Підставимо координати т. М(4,5; 1,5).
![]()
Відповідь: (-9; 0) — точка перетину з віссю Оx.
21.37. стор. 211. Координати середини відрізка CD — точка М. М(3; -1).
Знайдемо кутовий коефіцієнт прямої CD.
![]()
Кутовий коефіцієнт серединного перпендикуляра до відрізка CD ![]()
Рівняння перпендикуляра у = k1x + b1; у = 1/2х + b1. Знайдемо b1, підставимо координати середини відрізка CD, точки M(3; -1).
![]()
![]()
Знайдемо координати перетину з віссю ординат, ![]()
Відповідь: ![]()
21.38. стор. 211. рис.


Діагоналі чотирикутника рівні, суміжні сторони рівні. ABCD — квадрат.
21.39. стор. 211. рис.

М(5; -1); N(2; 0) — центр кола; N1 — другий кінець діаметра.
![]()
Відповідь: N1(-1; 2).


Точка С лежить між точками В і А.

ΔАBС — прямокутний, АВ — гіпотенуза.

Центром кола є середина гіпотенузи.
— центр; радіус кола
![]()
Рівняння кола: ![]()
21.42. стор. 212. (х + 2)2 + (у - 3)2 = 52.
Центр кола O(-2; 3). Радіус кола
С(-8; 7), Р(4; -1). М — середина СD; М(-2;3). ![]()
Відповідь: стор. CD с діаметром даного кола.
21.43. стор. 212. O(0; у) — координати центра кола. ОА і ОВ — радіуси кола.
![]()
— центр кола, ОА = √10 — радіус кола.
Рівняння кола: х2 + (у - 5)2 = 10. т. С(-3; 4) належить колу. 9 + (4 - 5)2 = 10.
21.44. стор. 212. рис.

А і В — точки перетину кола з віссю Ох. A(x1; 0), В(х2; 0).
Рівняння кола ![]()
![]()
Відповідь: А(-9; 0), В(-1; 0).
21.45. стор. 212.
![]()
![]()
![]()
Лінія рівняння кола, у якого радіус R = 5.
Довжина кола: С = 2πR; С = 10π.
Відповідь: 10π.
21.46. стор. 212. у = kx + b; k = b. Підставимо координати т. Р(-3; 5).
5 = 6 ∙ (-3) + b; b = 5 + 18 = 32.
у = 6х + 23 — рівняння прямої.
Відповідь: у = 6х + 23.
21.47. стор. 212. k = tg α = tg 135° = -1.
у = -х + b, підставимо координати точки S(-1; 4).
4 = 1 ∙ 1 + b; b = 3.
у = -x + 3 — рівняння прямої.
Відповідь: у = -х + 3.
21.48. стор. 212. 5х + 3у = 6; 3у = -5х + 6;
![]()
Знайдемо b.
— рівняння прямої.
Відповідь: ![]()
21.49. стор. 212. А(-3; -2), В(2; 5).
Рівняння прямої АВ: у = kх + b.

Координати середини відрізка АВ — точка М. ![]()
k1 = -5/7; знайдемо b1, підставимо координати точки М.
![]()
— рівняння геометричного місця центрів кіл, які проходять через точки А і В.
21.50. стор. 212. рис.

![]()
Нехай D(х; у).

21.52. стор. 212. рис.


21.53. стор. 213.

21.54. стор. 213. рис. ![]()

21.55. стор. 213. рис.


21.56. стор. 213.
![]()
21.57. стор. 213. Координати векторів:
![]()
Вектори колінеарні.
21.58. стор. 213.
якщо вектори колінеарні, то ![]()
![]()
Відповідь: -4.
![]()
Відповідь: 3.
21.60. стор. 207. рис.

Координати ![]()

21.61. стор. 213. ![]()
![]()
Якщо вектори перпендикулярні, то скалярний добуток цих векторів дорівнює нулю.
![]()
Відповідь: -4/5.

α — кут між векторами ![]()
![]()
Відповідь: ![]()

21.64. стор. 214. Рівняння прямої MA, у = kx + b, знайдемо k.
Підставимо координати точок М і N у рівняння.

Дотична до кола перпендикулярна прямій, проведеній у точку дотику.
Рівняння дотичної:
![]()
Знайдемо b1, підставимо координати точки А у рівняння прямої. -3 = -25 + b1; b1 = 22.
у = -5х + 22. 5х + у = 22 — рівняння прямої, яка дотикається до кола.
Відповідь: 5х + у = 22.
21.65. стор. 214. Образ точки А(3; -2) є точка В(5; -3).
Образ точки С(-3; 4) є точка С (-1; 3).
21.66. стор. 214. Образом точки А(1; -3) є точка A1(-1; -2).
Образом точки В(0; -5) є точка В1(-2; -4).
Образом точки С(2; 1) є точка C1(0; 2).
21.67. стор. 214. С(7; -4), D(-1; 8).
Середина CD — точка M(3; 2). Образом точки M(3; 2) є точка Р(-1; -3).
Образом точки С(7; -4) є точка C1(3; -9).
Образом точки D(-1; 8) є точка D1(-5; 3).
21.68. стор. 214. ΔАВС = ΔADC (за двома сторонами і кутом між ними, АВ = AD). При симетрії відносно прямої АС образом АВ є відрізок AD, образом відрізка AD є відрізок АВ. Точки В і Dсиметричні відносно прямої АС.
21.69. стор. 214. K1(-4; 2) симетрична точці К(4; -2) відносно початку координат.
К2(4; 2) симетрична точці К(4; -2) відносно осі абсцис.
К3(-4; -2) симетрична точці К(4; -2) відносно осі ординат.
21.70. стор. 214. Точка А(х; -2) симетрична точці В(3; у) відносно осі абсцис. х = 3; у = 2.
21.71. стор. 214. рис.

Промінь O1А1 симетричний променю ОА відносно точки В.
21.72. стор. 214. M(-3; 10), N(-1; 6). Точка К1 — середина відрізка MN. К1(-2; 8). К1 ≠ К.
Відповідь: точки М і N не симетричні відносно точки К.
21.73. стор. 214. 1) Рівняння кола, симетричного колу (х + 4)2 + (у - 5)2 = 11 відносно початку координат.
O(-4; 5) —> O1(4; -5). О — центр даного кола, О1 — центр симетричного кола.
(x - 4)2+ (y + 5)2 = 11.
2) Рівняння кола, симетричного колу (х + 4)2 + (у - 5)2 = 11 відносно точки M(-3; 3).
O(-4; 5) — центр даного кола.
O1(х; у) — центр симетричного йому кола відносно точки M(-3; 3).
O1(-2; 1) образ точки O(-4; 5).
Рівняння кола: (х + 2)2 + (у - 1)2 = 11.
21.74. стор. 214. 1) рис.

2) рис.

21.75. стор. 214. рис.

21.76. стор. 215. Прямокутник необхідно повернути на кут 180°.
21.77. стор. 215. рис.

ΔABC — тупокутний, О — центр гомотетії, k = -2.
ΔA2B2C2 гомотетичний ΔАВС.
21.78. стор. 215. Образом точки А(8; -2) є точка В(4; -1). O(0; 0) — центр гомотетії. Коефіцієнт гомотетії k = 1/2.
21.79. стор. 215. а1 = 8 см; а2 = 28 см;
а1 і а2 — сторони правильних трикутників. S1 і S2 — площі правильних трикутників.
![]()
21.80. стор. 215.
Р1 |
Р2 |
S1 |
S2 |
k |
38 |
19 |
64 |
16 |
2 |
12 |
36 |
7 |
63 |
3 |
7 |
35 |
4 |
100 |
5 |
42 |
21 |
36 |
9 |
2 |
21.81. стор. 215. рис.


Відповідь: 3 см або 3√3 см.
21.82. стор. 215. рис.

ABCD — квадрат, ВМ : МС = 1 : 2, SΔAPD = 27 см. AM і BD перетинаються в точці Р.
![]()
Відповідь: 3 см2.
21.83. стор. 215. рис.

ABCD — трапеція, АВ : ВМ = 5 : 3.

![]()
Відповідь: 27,5 см2.
21.84. стор. 215. рис.

ΔАВС, АВ = ВС = 13 см; АС = 10 см; ВК ⊥ АС, ВК — висота ΔАВС.

В цей трикутник вписано коло, МК — дотична до кола. МК || АС. РК — діаметр кола.
де
r — радіус вписаного кола, r = OP = ОК;
![]()
РК — діаметр кола;
![]()

Відповідь: ![]()
21.85. стор. 216. ΔА2В2С2 є образом ΔАВС при гомотетії з коефіцієнтом
i центpом гомотетії у точці перетину медіан ΔАВС.

Відповідь: ![]()
Перша публікація: 01/01/2017
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.