Готові домашні завдання 9 клас - Розв'язання вправ та завдань до підручника «АЛГЕБРА» О. С. Істера - 2017 рік
Розділ 1. МЕТОД КООРДИНАТ НА ПЛОЩИНІ
§ 3. Координати середини відрізка. Відстань між двома точками із заданими координатами
Початковий рівень
67. О — середина CD.

68. О — середина MN.


Достатній рівень

Так як АВ = АС, то ΔАВС — рівнобедрений.

KL = КМ, тому ΔKLM — рівнобедрений.
81. О1 — середина АС;
![]()
O2 — середина BD; ![]()
![]()
О1 і O2 збігаються. Отже, діагоналі чотирикутника ABCD перетинаються і точкою перетину діляться навпіл, тому ABCD — паралелограм.
82. О1 — середина КМ; ![]()
![]()
O2 — середина LN; ![]()
![]()
О1 і O2 збігаються. Отже, діагоналі чотирикутника KLMN перетинаються і точкою перетину діляться навпіл, тому KLMN — паралелограм.
83. О — середина діагоналі КМ; ![]()
О — середина діагоналі LN.
Нехай N(x; у), тоді ![]()
Отже, N(-5; 5).
84. О — середина діагоналі АС; ![]()
О — середина AD. Нехай D(x; у), тоді
Отже, D(4; -31).

АВ = CD і ВС = AD. Протилежні сторони чотирикутника попарно рівні, тому ABCD — паралелограм.
2) Знайдемо О1 — середину діагоналі АС.
![]()
O2 — середина діагоналі BD.
![]()
О1 і O2 не збігаються. Отже, діагоналі чотирикутника ABCD не діляться точкою перетину навпіл, отже, ABCD не паралелограм.
86. КМ — середня лінія ΔАВС; KM || АС. К — середина АВ; М — середина ВС.

87. АВ — середня лінія ΔPLK; AB || KL.
A — середина PK; ![]()
В — середина PL; ![]()
![]()

88. Нехай A(x; 0), B(0; y), N — середина АВ. Тому ![]()
у = 24. Тому A(-10; 0).
![]()
89. M(x; 0), N(0; у), тоді ![]()

90. AM — медіана ΔABC, тому M — середина BC.
![]()
91. N — середина АС; ![]()


96. Якщо точка K лежить на осі абсцис, то вона має координати (х; 0).
![]()
Так як МK = NK, то
![]()
Отже, К(-3; 0).
97. Нехай С(0; у) — шукана точка на осі ординат.

Отже, С(0; 8).
Високий рівень

М — середина AB. ![]()
![]()
K — середина AM. ![]()
![]()
![]()
К — середина PN. ![]()
![]()
D — середина KN. ![]()
![]()

Отже, точки А, В, С лежать на одній прямій і т. В лежить між точками А і С.

Отже, точки P, L, М лежать на одній прямій, точка М лежить між точками P і L.
102. O1 — середина АС; ![]()
O2 — середина ВD; ![]()
![]()
О1 і O2 збігаються. Отже, діагоналі перетинаються і точкою перетину діляться навпіл, тому ABCD — паралелограм.

АС = ВD. Діагоналі паралелограма ABCD рівні. Отже, ABCD — прямокутник.
103. О1 — середина АС; O1(3; 5); О2 — середина ВD; O2(3; 5).
Діагоналі перетинаються і точкою перетину діляться навпіл. ABCD — паралелограм.

У паралелограма ABCD діагоналі не рівні, а сусідні сторони рівні. Отже, ABCD — ромб.

Так як трикутник рівиосторонній, то АС = АВ і АС2 = АВ2, тому ![]()

АВ2 = ВС2 + АС2, так як ![]()
тобто 500 = 10 + 490, то ΔАВС — прямокутний. ∠А і ∠В — гострі кути прямокутного трикутника.
(знаходимо за таблицею або за допомогою калькулятора).
![]()

Отже, LM2 = KL2 + KM2.
Отже, ΔKLM — прямокутний, ∠K = 90°, ∠L і ∠M — гострі.
(знаходимо за таблицею).
![]()
![]()
Вправи для повторення

ABCD — рівнобічна трапеція. BK ⊥ AD; CM ⊥ AD.
KM = BC = 6 см; AK + MD = 16 - 6 = 10 (см); AK = MD = 5 (см).
З ΔABK: AB = 2 ∙ AK = 2 ∙ 5 = 10 см (властивість прямокутного трикутника з кутом 30°).
За теоремою Піфагора: ВK2 = АВ2 - АK2 = 102 - 52 = 75.
З ΔBKD — прямокутного: ВD2 = ВК2 + KD2. KD = КМ + MD = 6 + 5 = 11; ВD2 = 75 + 112 = 75 + 121 = 196; ВD = 14 (см).

AB — хорда, AB = 20 CM; CD — діаметр. AB ⊥ CD, тоді CD ∩ AB = K; KA = KB = 15 CM.
Нехай KD = x CM, тоді CK = (x + 40) CM.
ΔCAD — прямокутний (∠A = 90°). AK — висота, проведена до гіпотенузи.
AK2 = CK ∙ KD або x(x + 40) = 152; х2+ 40x - 225 = 0; x1 = 5, x2 = -45 — не є розв’язком задачі. Отже, х = 5, тобто KD = 5 см; СК = 45 CM. d = CD = 5 + 45 = 50 (CM).

![]()
Нехай KC = х, тоді 252 = 202 + KC2; КС2 = 225; KC = 15, тоді ВК = 20 - 15 = 5 см.
З ΔАВК: ![]()

Або: АK ⊥ ВС; ![]()
![]()
Розв’яжіть та підготуйтесь до нового матеріалу
![]()

113. О — середина MN; ![]()
Перша публікація: 01/01/2017
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.