Розв’язання вправ та завдань до підручника «ГЕОМЕТРІЯ» 8 клас А. П. Єршової - 2017 рік
Розділ IІ. Подібність трикутників. Теорема Піфагора
§ 12. Подібність прямокутних трикутників
Пояснення
Висота прямокутного трикутника ділить його на два подібні трикутники, кожний з яких подібний даному.
386. а) Ні, оскільки цей кут може дорівнювати 90°.
б) Так.
в) Так, оскільки, якщо в прямокутному трикутнику один кут 20°, то інший гострий кут дорівнює 70°.
г) Ні, оскільки якщо катет вдвічі менший за гіпотенузу, то трикутник має кути 30° і 60°.
387. Нехай CD — висота, що проведена до гіпотенузи, AD і BD — проекції катетів на гіпотенузу.
Припустимо, що AD > CD, BD > CD, але за метричними співвідношеннями в прямокутному трикутнику CD2 = AD ∙ BD, а це суперечить припущенню. Але якщо CD = AD = BD, тo ΔACB — прямокутний рівнобедрений (∠A = ∠B = 45°).
388. а) Якщо ac < bc, то a < b.
б) Якщо a > b, TO ac > bc.
389. Нерівні прямокутні трикутники зі спільною гіпотенузою не можуть бути подібними. Але два прямокутні трикутники зі спільним катетом можуть бути подібними, якщо більший катет одного дорівнює меншому катету іншого.
390. Перший учень правий, але це не єдиний спосіб побудови четвертого пропорційного відрізка.
391. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°). AD ⊥ ВС. DC — проекція АС на гіпотенузу, BD — проекція АВ на гіпотенузу.


392. ABC — даний трикутник (∠C = 90°).
M ∈ AC, MN ⊥ AC, NK ⊥ AC => ![]()

393. a)
за гострим кутом (∠B — спільний).
б)
за гострим кутом (∠A = ∠C як протилежні кути паралелограма).
394. а)
за гострим кутом (∠B — спільний).
б)
за спільним гострим кутом F.
за гострим кутом (∠FOB = ∠DOC як вертикальні).
395. Якщо два катети одного трикутника пропорційні катетам другого трикутника, то такі трикутники подібні.
Доведення. Враховуючи те, що кут між катетами дорівнює 90°, доводимо, спираючись на ознаку подібності за двома сторонами і кутом між ними.
396. Прямокутні трикутники AED і АСВ подібні за спільним гострим кутом А. Тому їх сторони пропорційні: ![]()
Відповідь: 60 м.
397. Нехай ВС — дерево, тоді АС — довжина його тіні. MN — людина, a AN — довжина її тіні.
за спільним гострим кутом А. Тому
![]()

Відповідь: 13,8 м.
398. За метричними співвідношеннями в прямокутному трикутнику маємо:

Відповідь: а) 10 см; б) 30 см і 40 см.
399. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°). AB ⊥ ВС; BD = 4,5 см, ВС = 8 см. ВС = ВВ + ВС = 4,5 + 8 = 12,5 (см).
За метричними відношеннями: АС2 = ВС ∙ ВС;
![]()

Відповідь: 30 см.
400. Нехай
з коефіцієнтом k. Проведемо висоти ВН і В1Н1.

З подібності трикутників випливає
![]()
за гострим кутом ![]()
401. а) Оскільки AKLM — квадрат, то
за спільним гострим ∠B.
за спільним гострим ∠C => ![]()
б) 3 того, що
випливає, що
але LM = KL = a — сторона квадрата. ![]()
Відповідь: 6 см.
402. Два кола з центрами О1 і O2 дотикаються зовні у точці В. Їх спільна дотична l дотикається до кіл у точках М і N. А — точка перетину MN і О1O2. Проведемо радіуси в точки дотику. За їх властивістю маємо ∠O1NA = ∠O2MA = 90°. O1N = 6 см, O2M = 4 см.

за спільним гострим кутом А => ![]()
Нехай АС = х, тоді АO2 = АС + СO2 = х + 4. АО1 = АС + 2 ∙ СO2 + ВО1 = х + 2 ∙ 4 + 6 = 14 + х. Маємо:
Тому АO2 = 16 + 4 = 20 (см). АО1 = 14 + 16 = 30 (см).
403. Нехай ABCD — паралелограм. BK ⊥ AD, ВМ ⊥ DC.
за гострим кутом (∠AKB = ∠CMB = 90°, ∠A = ∠C як протилежні кути паралелограма) =>
але за властивістю протилежних сторін паралелограма ВС = AD; АВ = CD, тому
Маємо: ![]()

Відповідь: 6 см.
404. Нехай а і b — катети прямокутного трикутника, а ас і bс — їх проекції на гіпотенузу, тоді за метричними співвідношеннями в прямокутному трикутнику маємо:
Поділимо ці рівності одна на одну: ![]()
405. Оскільки а2 = с ∙ ac, то ![]()
406. Нехай ABC — даний прямокутний трикутник (∠A = 90°). AD ⊥ ВС, AD = 24 см і DC : BD = 9 : 16.
Нехай х — коефіцієнт пропорційності, тоді DC = 9х, BD = 16X. За метричними співвідношеннями маємо: АD2 = CD ∙ BD; 242 = 9x ∙ 16х; 576 = 144х2; x2 = 4; х = 2, отже, DC = 9 ∙ 2 = 18 см, BD = 16 ∙ 2 = 32 см, а ВС = BD + DC = 32 + 18 = 50 см.
Використовуючи співвідношення АС2 = ВС ∙ DC і АВ2 = ВС ∙ BD, маємо АС2 = 50 ∙ 18 = 900; АС = 30 см. АВ = 50 ∙ 32 = 1600; АВ = 40 см.

Відповідь: 30 см, 40 см.
407. Нехай АВ — діаметр кола з центром О. С ∈ АВ, АС = 10 см, СВ = 8 см.
Проведемо CM ⊥ АВ, М належить колу, тоді ∠AMB = 90° (спирається на діаметр).
Розглянемо прямокутний ΔАМВ, МС — його висота, що. проведена до гіпотенузи. За метричними співвідношеннями: СМ2 = АС ∙ ВС; СМ2 = 10 ∙ 8 = 80; CM = √80.
За умовою D ∈ СМ, тому порівняємо СМ і CD: √80 < 9, оскільки 9 = √81. CM < CD => D знаходиться поза колом.

408. Нехай ABC — даний трикутник (АВ = ВС). D — середина АС. DN ⊥ ВС, N ∈ ВС. CN = 2,25 см. NB = 4 см.
Проведемо BD. Оскільки BD — медіана рівнобедреного трикутника, що проведена до основи, то BD є висотою і ∠BDC = 90°. У ΔBDC DN — висота, що проведена до гіпотенузи, тому за метричними співвідношеннями DN2 = CN ∙ NB = 2,25 ∙ 4 = 9; DN = 3 см.
До бічної сторони ΔABC проведемо висоту AH.
за спільним гострим кутом С => ![]()

Відповідь: 6 см.
409. Нехай ABCD — даний ромб, в який вписано коло з центром О. H — точка дотику кола до сторони ВС. СН = 5 см, ВH = 20 см, ОН — радіус, проведений в точку дотику, тому ОН ⊥ ВС. За властивістю діагоналей ромба ∠BOC = 90°.
Розглянемо прямокутний ΔВОС, ОН — його висота, що проведена до гіпотенузи => ОН2 = СН ∙ НВ; ОН2 = 5 ∙ 20 = 100; ОН = 10 см. Але ОН — радіус вписаного в ромб кола, а висота ромба є діаметром цього кола. Отже, h = 2 ∙ ОН = 2 ∙ 10 = 20 см.

Відповідь: 20 см.
410. а) Нехай ABCD — даний паралелограм, ВН ⊥ AD. AH : HD = 1 : 7. Проведемо CN ⊥ AD. ΔАНВ = ΔDCN за гіпотенузою і гострим кутом, тому DN = АН.
Нехай К — точка перетину АС і ВН.
за спільним гострим кутом А, тоді ![]()
Нехай АН = х, тоді HD = 7х, DN = х, a AN = AH + HD + DN = х + 7х + х = 9х.
![]()

Відповідь: 1 : 8.
б) Нехай ABCD — даний паралелограм, ВН ⊥ CD. DH : НС = 1 : 7. Проведемо AN ⊥ CD. ΔBHC = ΔAND за гіпотенузою і гострим кутом, тому DN = НС. Нехай К — точка перетину ВН і АС.
за спільним гострим кутом С, тоді
Нехай DH = х, тоді НС = 7х, ND = 7x i NC = ND + DH + HC = 7x + x + 7x = 15x.
![]()

Відповідь: 8 : 7.
411. Нехай ABCD — даний паралелограм. К ∈ BD, АК ⊥ BD, M — точка перетину ВС і АК. За умовою ВК : KD = 3 : 7. Прямокутні ΔВКМ і ΔDKA подібні за гострим кутом (∠МВК = ∠ADK як внутрішні різносторонні) =>
Але AD = ВС = ВМ + МС, отже,
Якщо К — довільна точка діагоналі BD, то ΔВКМ і ΔDKA все одно будуть подібні.

Відповідь: 3 : 4.
412. Нехай ABCD — даний паралелограм, AN ⊥ CD, AM ⊥ BC.
за гострим кутом (∠D = ∠B як протилежні кути паралелограма) =>
або
Оскільки AD = ВС, то
Нехай ∠B = ∠D = α, тоді
Отже,
за двома сторонами і кутом між ними.

413. Якщо гіпотенуза і катет одного трикутника пропорційні гіпотенузі і катету іншого трикутника, то такі трикутники подібні.

Розглянемо ΔАВС (∠A = 90°) і ΔA1B1C1. (∠A = 90°), причому АС = k ∙ А1С1, ВС = k ∙ B1C1.
Зробимо додаткову побудову. Добудуємо прямокутні трикутники ABC і A1B1C1 до рівнобедрених DBC і D1B1C1.
За побудовою:
ВА і В1А1 - висоти, проведені до основи рівнобедреного трикутника, тому вони є медіанами:
за трьома сторонами => ∠C = ∠C1 і
за двома сторонами і кутом між ними.
414. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°), AD ⊥ ВС. За умовою CD : BD = 1 : 4. Нехай х — коефіцієнт пропорційності, тоді CD = х, BD = 4х. За метричними відношеннями маємо: AD2 = CD ∙BD = х ∙ 4х = 4х2; AD = 2х, а ВС = CD + BD = х + 4х = 5х. Отже, ![]()

Відповідь: у 2,5 рази.
415. Нехай ABC — прямокутний трикутник, вписаний в коло з центром О (∠B = 90°). Тоді гіпотенуза АС є діаметром цього кола і АО = ОС = ВО. ΔАОВ — рівнобедрений (AO = OB) => ∠OBA = ∠OAB = 36°, a ∠AOB = 180° - 2 ∙ 36° = 108°. ∠BOC = 36° + 36° = 72° як зовнішній кут ΔАОВ при вершині А.

Відповідь: 108°, 72°.
Перша публікація: 01/01/2017
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.