Відповіді до підручника Географія 8 клас - Бойко В.М. 2016-2020

Розділ ІІІ. Природні умови і ресурси України
Тема 7. Ландшафти України
45. Азовське море

Дайте порівняльну характеристику температурного режиму й солоності вод Азовського та Чорного морів.

Температура води на поверхні північно-західної частини Чорного моря влітку становить +23 °С ... +25 °С, а взимку — +0,4 °С ... 8,4 °С. Узимку затоки, лимани та прибережна територія моря вкриваються тонкою кригою. Льодостав триває близько місяця.

Температура води в середній частині Азовського моря вища. Влітку вона досягає — +25 °С ... +28 °С, біля берегів + 30 °С ... +31 °С. Узимку температура води нижча нуля. Море замерзає майже на три місяці (з грудня до березня).

Солоність води в північно-західній частині Чорного моря становить 13 %-14 %. Це пов’язано з великим надходження прісної води річками із суходолу. Поблизу Південного берега Криму солоність води — близько 16 %.

Солоність води в Азовському морі нижча — близько 12 %, у східній частині моря — 4,4 %о. Протягом року солоність зазнає великих коливань. Навесні, коли стік річок найбільший і тане крига, солоність води найменша, а восени і взимку — практично однакова на всій глибині. Солоність води в затоці Сиваш — від 20-40 %о до 270 %о. За останні роки через зарегулювання стоку річок Дон і Кубань та використання значної кількості їхньої води для штучного зрошення до Азовського моря стало надходити менше прісної води й збільшився приплив солоної чорноморської. Спостерігають підвищення її солоності. Це негативно позначається на видовому складі тварин і рослин.

У чому полягають подібність і відмінність органічного світу Чорного і Азовського морів?

Флора Чорного моря включає близько 1 тис. видів водоростей, значну кількість бактерій, грибів і лише кілька видів вищих покритонасінних рослин. Значну роль бактерії відіграють у біохімічних процесах моря. Як відомо, на глибинах 150-200 м води Чорного моря насичуються сірководнем. У міру збільшення глибини, концентрація цього газу у воді збільшується і на глибині близько 1000 м досягає 6 мл/л. Причиною утворення такої кількості сірководня є бактерії роду Мікроспіра. Вони живуть у без- кисневому середовищі, тож для життєдіяльності використовують кисень, що отримується із сульфатів. При цьому виділяють вільний сірководень. Завдяки біолюмінісцентній здатності деяких пірофітових водоростей виникає незвичайне явище — «світіння» моря. Ці водорості (в Чорному морі їх виявлено 163 види) живуть у воді та на піщаному дні. У серпні — вересні вони починають бурхливо розвиватися (особливо ночесвітка). Вдень можна спостерігати «цвітіння моря», а вночі — світіння. Світло має безліч відтінків, але частіше буває сріблясто-білим. Особливо інтенсивно світіння буває у прибережній зоні й посилюється за невеликого хвилювання. Із зелених водоростей найбільш поширені: морський салат, ентероморфа, бріопсис. Бурі водорості ростуть у прибережній зоні до глибини 15-20 м. Восени бурхливо розвивається бура водорість дилофус. Улітку біля берега можуть трапитися водорість диктіота. З великих бурих водоростей світлолюбна цистозіра утворює на дні моря великі чагарники. Покритонасінні представлені морською травою — зостерою, яка під час штормів відривається і часто в значних кількостях викидається на берег.

Флора Азовського моря теж представлена водоростями різних видів. До них належать синьо-зелені водорості. Море насичене мінеральними речовинами, які потрапляють з річок — це й зумовлює масовий розвиток флори Азовського моря. У своїй масі водорості, на відміну від водоростей Чорного моря, розвиваються в основному навесні (в березні й квітні) та восени (в жовтні й листопаді). Улітку флора Азовського моря представлена переважно перидиневими водоростями, які, на відміну від діатомових, не дають багато біомаси. Розвиток отримують в переважно ексувіелла, пророцентрум і гленодиніум. Часом прісноводі зони моря «цвітуть» завдяки розмноженню синьо-зелених водоростей, які типові для Таганрозької затоки Азовського моря. До них належать такі водорості, як нодулярія, афанісоменон, мікроцистис, анабена. Донна флора Азовського моря небагата. Тут можна побачити лише незначну кількість ви

дів бурих, червоних або зелених водоростей. Зате квіткові рослини рясно розростаються на морському дні. Це в основному 2 види морської трави — приморський рдесник і занікеляія. Така трава може утворювати цілі підводні луки величезних площ.

Тваринний світ Чорного моря представлений багатьма безхребетними. З кишковопорожнинних найчастіше трапляються медузи аурелія і коренерот. Серед молюсків широко розповсюджені мідії, трапляються устриці, гребінці тощо. Деякі з них мають промислове значення. З ракоподібних трапляються краби (кам'яний, зелений тощо), різні види креветок.

Серед риб (180 видів) промислове значення мають бички, хамса, скумбрія, кефаль, оселедці, камбала, пеламіда, ставрида. У Чорному морі спостерігають масові міграції риб. На початку літа риба із Середземного моря (хамса, скумбрія, тунець тощо) і південної частини Чорного моря, де вона зимує, йде на відгодівлю в північну частину моря і через Керченську протоку в Азовське море, а восени — у зворотному напрямку.

У Чорному морі живуть й осетрові риби — осетер, севрюга, білуга. Білуга — найкрупніша із осетрових. Часто її маса сягає понад тонну. На мілководді, на піщаних грунтах, живе риба барабулька й камбала. Живуть у Чорному морі й непромислові риби дивовижної форми. Серед заростей морської трави може трапитися морський коник. Серед трави морські коники і риба голка майже непомітні. Ці нешкідливі риби живляться найдрібнішими інфузоріями.

Серед молюсків Чорного моря є страшний корабельний черв’як тередо. Він має витягнуте тіло-ніжку. Біля голови розташована маленька раковина. Цією дуже твердою раковиною черв’як свердлить глибокі ходи в палях і днищах дерев’яних суден. Інколи ці молюски роблять так багато ходів, що з виду тверда деревина від удару легко ламається.

Тваринний світ Азовського моря значно бідніший у видовому складі (350 видів), ніж Чорного (1500). Азовське море багате на планктон, який тримається переважно у верхніх шарах води, і бентос. Це пояснюють інтенсивним перемішуванням води на всю глибину, наявністю достатньої кількості кисню. Інтенсивний розвиток планктону теплої пори року знижує прозорість води й викликає явище «цвітіння» моря.

У морі водиться близько 80 видів риб. Найбільше значення мають: судак, лящ, тюлька, хамса, осетер, севрюга, білуга, оселедці, бички, тараня, камбала, короп, кефаль тощо. Продуктивність Азовського моря, яка становила близько 80 кг риби з 1 га, сьогодні значно зменшилася через підвищення солоності води.

Останніми роками проводяться значні роботи з відтворення рибних багатств. Створено штучні нерестовища, збудовано риборозплідні заводи.

Чим зумовлені екологічні проблеми Азовського моря? Назвіть шляхи їх подолання.

Екологічний стан Азовського моря та його узбережжя дуже складний і подальше його погіршення призведе до незворотних змін.

В акваторії моря щорічно накопичується близько 12 млн т речовин, з яких за рахунок річкового зносу твердих (понад 8 млн т) органічних речовин — фітопланктону та бентосу (понад 2 млн т) і майже стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5-3 млн т продуктів абразії берегів. Усе це сприяє накопиченню осадів на дні зі швидкістю 2 мм на рік. Це один з факторів поступового обміління моря — за 1000 років майже на 2 метри.

Збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення, особливо за період 60-80 рр. XX ст., призвели до змін у біоценозах моря, до зменшення його рибогосподарського значення. Площі ареалів основних промислових риб (галофобів) — тарань, рибець, чехоня і судак, для яких солоність понад 18 % є згубною, різко скоротилися. Особливої шкоди наносить вилов риби з використанням тралів, що заборонено. Рибо- продуктивність Азовського моря, зміни антропогенного характеру стали індикатором його екологічної кризи. Незбалансованість господарської діяльності призвела до зменшення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу та існування риби, інших водних організмів. Нераціональне видобування риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної продуктивності та збіднення видового складу.

Екологічні проблеми Азовського моря викликають особливе занепокоєння. Основними джерелами його забруднення є 66 промислових підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами «Азовсталь», концерном «Азовмаш» щороку скидається понад 800 млн куб. м (близько 99 % загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод.

У море щорічно скидають по 20 км³ стічних вод, що містять сполуки важких металів, близько 90 тис. т органічних речовин, у тому числі пестицидів, 5 тис. т нафтопродуктів, понад 14 тис. т сполук Нітрогену та майже 6 тис. т Фосфору. Це сприяє евтрофікації— цвітінню води через бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей. Уміст розчинного у воді кисню падає до мінімальних значень— до 1,5 мг/л, через щороку гинуть: риби — по 5 тис. екземплярів осетрових, по 1 млн особин судака, камбали, а також близько 1000 дельфінів, які тепер стали рідкістю.

Розбалансування хімічного складу морської води, навіть незначною мірою, викликає екологічні зміни. Передусім зменшується біомаса високорозвинутих організмів. Наприклад, зменшилася біомаса квіткових морських водоростей (зостера, занікелія), молюсків, які є складовою частиною в єдиному трофічному ланцюзі. За наявної ситуації зберігається тенденція до негативних змін в біоценозах моря та подальшому розбалансуванні біологічної та гідрологічної систем. Стан Азовського моря критичний, і за висновками спеціалістів у разі серії маловодних посушливих років, коли прісноводний стік впаде до 20 км³, його екосистема може трансформуватися незворотно.

Через інтенсивне хімічне забруднення (річки Дон, Кубань, малі річки, комунальні стоки) спостерігають загибель риб, заміну більш організованих екосистем менш структурованими, але більш стійкими. Чорноморські медузи, атлантичний гребневик, а також інші інтродуценти руйнують аборигенні екосистеми, сформовані без втручання людини еволюційним шляхом.

Шляхи вирішення екологічних проблем Азовського моря:

✵ зміна пріоритетів розвитку Приазов’я — мінімізація промислового виробництва (закриття або перенесення в інші області шкідливих підприємств). Основними видами діяльності в приморських районах мають стати рекреація та рибне господарство. Стосовно портово-транспортної інфраструктури, то необхідно посилити екологічний контроль за судноплавством та діяльністю портів, зменшити обсяг перевезення на суднах небезпечних вантажів, добитися будівництва та модернізації очисних споруд у портах;

✵ скорочення незворотного водоспоживання та збільшення річкового стоку, в тому числі за рахунок зниження водомісткості виробництв; істотне підвищення штрафів за скидання неочищених стоків промислових підприємств;

✵ корекція напрямків рільництва в прибережних регіонах, відмова від вирощування культур, які вимагають застосування хімічних добрив і пестицидів;

✵ значне розширення охоронних територій та акваторій для збереження гено- й екофонду;

✵ відновлення міграційних шляхів і нерестовищ риби;

✵ жорсткість законодавства щодо управління та охорони берегової зони;

✵ постійний моніторинг стану морського середовища прибережних районів і моря;

✵ широке застосування на певних територіях (там використовують для зрошення води річок, які впадають в басейн Азовського моря) нової технології вирощування рису, що дозволяє знизити витрату води в десятки разів;

✵ припинення скидання в море, лимани й річки неочищених стічних вод, поділ побутових і промислових стоків, забезпечення останніх закритими циклами водообміну, каналізація зливових стоків і їх очищення перед зливом у море, запобігання викиду в море й лимани неочищених дренажних вод тощо.

Перелічіть фізико-географічні особливості затоки Сиваш. До яких відомих вам водойм світу вона подібна за деякими характеристиками?

Сиваш, або Гниле море, є розгалуженою системою заток та численних островів. Площа його становить 2,7 тис. км², найбільша глибина — 3,2 м. Води влітку нагріваються до +35 °С, а взимку охолоджуються і в північній частині навіть замерзають.

Оскільки в Сиваш не впадає жодна річка, води під впливом високих температур і випаровування дуже осолонюються. У південній частині солоність становить 250 %о. Цим він нагадує гігантську природну хімічну лабораторію, насичену великою кількістю різноманітних солей. У північній, менш солоній частині Сиваша, доволі різноманітна фауна. Тут живуть ракоподібні, черви, молюски, водиться близько 50 видів риб. У південній частині, де вода є ропою, риби немає. Ропу Сиваша використовують для добування кухонної солі, Йоду, Брому, соди, мірабіліту. Сиваш, як і Азовське море, дуже забруднений.

Водних утворень, аналогічних до затоки Сиваш, у світі є кілька: Мертве море в Ізраїлі, затока Кара-Богаз-Гол у Середній Азії, Велике Солоне озеро в США. Велику популярність озеро Сиваш отримало завдяки своїм цілющим грязям, термальним джерелам, а також лікувальній ропі.