Розв’язання вправ та завдань до підручника «ГЕОГРАФІЯ» 8 клас В. М. Бойко - 2017 рік

§ 48. Природно-заповідний фонд України

6. На території Харківської області налічується багато об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема: національні природні парки: «Дворічанський», «Гомільшанські ліси», «Слобожанський»; регіональні ландшафтні парки: «Великобурлуцький степ», «Печенізьке поле», «Ізюмська лука»; парки- пам’ятки садово-паркового мистецтва: «Краснокутський», «Шарівський», «Наталіївський», «Старомерчицький» та ін.

Національний природний парк «Дворічанський» має площу 3131,2 га земель державної власності.

Метою створення національного природного парку «Дворічанський» є збереження своєрідної крейдяної флори та рослинності в північно-східній частині України. Підставою для внесення території крейдяних відслонень корінного берега річки Оскіл до природно-заповідного фонду України є її унікальність.

Запитання і завдання для самоконтролю навчальних досягнень

1. Г; 2. А; 3. Б; 4. А; 5. Б; 6. В;

7. 1 — Г, 2 — Б, 3 — Д, 4 — А;

8. В, Г, Б, А;

9. В, Г, Б, А;

10. В, А, Г, Б.

11. Сталий розвиток передбачає таке використання природних ресурсів теперішніми поколіннями, яке не ставило б під загрозу існування майбутніх поколінь. Техногенне навантаження на природне довкілля не повинно перевищувати його можливостей до самовідновлення. Необхідною умовою реалізації цієї концепції є усвідомлення суспільством переваги екологічних цінностей над іншими.

12. До природно-заповідного фонду Харківської області входять:

— Національні природні парки: «Дворічанський», «Гомільшанські ліси», «Слобожанський»;

— регіональні ландшафтні парки: «Великобурлуцький степ», «Печенізьке поле», «Ізюмська лука»;

— парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва: «Краснокутський», «Шарівський», «Наталіївський», «Старомерчицький» та ін.





Перша публікація: 01/01/2017

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.