Відповіді до підручника Хімія 8 клас - Григорович О.В. 2016-2020

Тема ІІІ. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами
26. Молярний об’єм
Завдання для засвоєння матеріалу

1. а) 44,8 л; б) 11,2 л; в) 5,6 л.

2.

Дано:

V (Н2) = 5,6 л.

Розв’язання

NA = 6,02 • 1023 (молекул/моль).

Знаходимо кількість речовини Н2 в 5,6 л водню:

N(молекул Н2) = n(Н2) • NA = 0,25 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 1,50 • 1023молекул.

Якщо «водень» замінити на «азот» або «невідомий газ», то результати обрахунків не зміняться, бо ці закономірності стосуються лише газів. Для води розрахунки і результати будуть інші, бо це рідина.

N(молекул Н2) — ?

3.

Дано:

n(СН4) = 5 моль;

n(H2S) = 2 моль;

n(NH3) = 4,2 моль.

Розв’язання

Vмол. = 22,4 л/моль.

V(CH4) = n(СН4) • Vмол. = 5 моль • 22,4 л/моль = 112 л;

V(H2S) = n(H2S) • V мол. = 2 моль • 22,4 л/моль = 44,8 л;

V(NH3) = n(NH3) • V мол. = 4,2 моль • 22,4 л/моль = 94,08 л.

Відповідь: a) 112 л; б) 44,8 л; в) 94,08 л.

V(CH4) —?

V(H2S) —?

V(NH3) —?

4. Оскільки будь-який газ за нормальних умов містить однакову кількість молекул в одиниці об’єму, то втричі більша кількість молекул міститиметься у втричі більшому об’ємі (300 л).

5. Оскільки в одиниці об’єму будь-якого газу міститься однакова кількість молекул, то в 20 л хлору міститиметься молекул удвічі більше, ніж у 10 л метану СН4. Молекула хлору містить 2 атоми, а молекула метану — 5. Але оскільки молекул хлору удвічі більше, ніж молекул метану, то співвідношення кількостей їхні атомів буде 4:5.

Відповідь: у 10 л метану міститься в 1,25 разу атомів більше, ніж у 20 л хлору.

6.

Дано:

V(O2) = 1 м3= 1000 л;

m(O2) = 1 кг.

Розв’язання

Vмол = 22,4 л/моль.

NA = 6,02 • 1023 (молекул/моль).

М(O2) = 32 г/моль.

Знаходимо кількість речовини O2 в 1000 л кисню:

Знаходимо кількість молекул O2 в 1000 л кисню: N(молекул O2) = n(O2) • NA = 44,7 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 2,69 • 1025 молекул.

Знаходимо кількість речовини O2 в 1 кг кисню:

Знаходимо кількість молекул O2 в 1 кг кисню: N(молекул O) = n(O2) • NA = 31,25 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 1,88 • 1025 молекул.

Відповідь: а) 2,69 • 1025 молекул; б) 1,88 • 1025 молекул.

N(молекул O2) — ?

7.

Дано:

V(NH3) = 100 л;

m(NH3) = 100 г,

Розв’язання

Vмол = 22,4 л/моль.

NA = 6,02 • 1023 (молекул/моль).

M(NH3)= 17 г/моль.

Знаходимо кількість речовини NH3в 100 л амоніаку:

Знаходимо кількість молекул NH3 в 100 л амоніаку: N(молекул NH3) = n(NH3) • NA = 4,47 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 2,69 • 1024 молекул.

Знаходимо кількість речовини NH3 в 100 г амоніаку:

Знаходимо кількість молекул NH3 в 100 г амоніаку: N(молекул NH3) = n(NH3) • NA = 6 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 3,61 • 1024 молекул.

Відповідь: у 100 г амоніаку міститься більше молекул, ніж у 100 л амоніаку.

N(молекул NH3) — ?

8.

Дано:

n(Н2) = 10 моль;

m(H2) = 10 г.

Розв’язання

М(Н2) = 2 г/моль.

Vмол. = 22,4 л/моль.

Знаходимо об’єм, який займають 10 моль водню: V(H2) = т(Н2) • М мол. = 10 моль • 22,4 л/моль = 224 л.

Знаходимо кількість речовини Н2 в 10 г водню:

Знаходимо об’єм, який займають 5 моль (10 г) водню: V(H2) = т(Н2) • Vмол. = 5 моль • 22,4 л/моль = 112 л.

Відповідь: а) 112 л; б) 224 л.

V(H2) — ?

9.

Якщо маси газів однакові, то кількість речовини (а отже й кількість молекул) буде найбільшою в тій посудині, де міститься найлегший газ.

M(NH3) = 17 г/моль; M(N2) = 28 г/моль; М(O2) = 32 г/моль; M(SO2) = 64 г/моль. Відповідь: посудина з амоніаком містить найбільше молекул.

10.

Дано:

W(N2) = 1 г;

m(NH3) = 1 г.

Розв’язання

M(NH3) = 17 г/моль; M(N2) = 28 г/моль. NA = 6,02 • 1023 (молекул/моль).

Знаходимо кількість речовини NH3 в 1 г амоніаку:

Знаходимо кількість молекул NH3 в 1 г амоніаку: N(молекул NH3) = n(NH3) • NA = 0,06 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 0,361 • 1023 молекул.

Знаходимо кількість речовини N2 в 1 г азоту:

Знаходимо кількість молекул N2 в 1 г азоту: N(молекул N2) = n(N2) • NA = 0,036 моль • 6,02 • 1023 молекул/моль = 0,217 • 1023 молекул.

0,361 • 1023 : 0,217 • 1023≈ 1,7.

Відповідь: в 1 г амоніаку міститься молекул в 1,7 разу більше, ніж в 1 г азоту.

N(молекул NH3 і N2) — ?

11.

Дано:

V(H2S) = 11,2 л.

Розв’язання

Vмoл. = 22,4 л/моль; M(H2S) = 34 г/моль.

Знаходимо кількість речовини H2S в 11,2 л сірководню:

Знаходимо масу 11,2 л (0,5 моль) сірководню: m(H2S) = M(H2S) • n(H2S) = 34 г/моль • 0,5 моль = 17 г.

m(H2S) — ?

12.

Дано:

V(газу) = 0,001м3 = 1 л;

m(1 л газу) = 1,25 г.

Розв’язання

Vмол. = 22,4 л/моль.

NA = 6,02 • 1023 (молекул/моль).

Знаходимо молярну масу газу: М(газу) = m(1 л газу) • Vva, = 1,25 • 22,4 = 28 (г/моль).

Знаходимо масу молекули цього газу: m(молекули) = М(газу) : NA= 28 г/моль : 6,02 • 1023 молекул/моль ≈ 4,7 • 10 23 (г).

Відповідь: маса однієї молекули цього газу становить ≈ 4,7 • 10-23 г.

m(молекули) — ?

13.

Дано:

n(СO2) = 1,5 моль;

n(O2) = 1,5 моль.

Розв’язання

М(O2) = 32 г/моль. М(СO2) = 44 г/моль. Vмол. = 22.4 л/моль.

За однакових умов об’єми, які займають однакові кількості речовин різних газів, будуть однаковими. Це випливає із закону Авогадро:

V(O2) = п(O2) • V мол. = 1,5 моль • 22,4 л/моль = 33,6 л;

V(CO2) = n(СO2) • V мол. = 1,5 моль • 22,4 л/моль = 33,6 л.

Знаходимо маси даних порцій газів:

m(O2) = n(O2) • М(O2) = 1,5 моль • 32 г/моль = 48 г;

m(СO2) = n(СO2) • М(СO2) = 1,5 моль • 44 г/моль = 66 г.

Відповідь: 1,5 моль СO2 займає 33,6 л і має масу 66 г, а 1,5 моль O2 займає теж 33,6 л, але має масу 48 г.

V(CO2) — ?

m(СO2) — ?

V(O2) — ? m(O2) — ?

14. Відповідь уважатиметься правильною, якщо йтиметься про водяну пару, але за нормальних умов (атмосферний тиск 760 мм рт. ст. і температура 0 °С ) вода перетворюється з рідини на лід, тому відповідь — неправильна.

15. Потрібно отримати чистий газ і якомога точніше зважити 1 л його або 22,4 л (1 моль). Наприклад, для кисню це становитиме близько 32 г/моль. Отже, молекула кисню складається з двох атомів Оксигену, бо відносна атомна маса його — 16.





Перша публікація: 01/01/2016-2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.