Відповіді до підручника Хімія 8 клас - П.П. Попель 2016-2020
4 Розділ. Основні класи неорганічних сполук
§ 36. Способи добування солей
286. За допомогою реакції між простими речовинами можна добути сіль, яка у своєму складі не містить Оксигену, наприклад:
2Na + S = Na2S;
2K + Сl2 = 2КСl;
2Аl + 3І2 = 2АlІ3;
Са + F2 = CaF2.
287.
a) Zn + Cl2 = ZnCl2;
ZnO + 2НСl = ZnCl2 + H2O;
ZnSO4 + ВаСl2 = BaSO4 + ZnCl2;
Zn(OH)2 + 2HCl = ZnCl2 + 2H2O;
Na2ZnO2 + 4HCl = 2NaCl + ZnCl2 + 2H2O;
ZnCO3 + 2HCl = ZnCl2 + H2O + CO2;
ZnS + 2HCl = ZnCl2 + H2S;
б) ![]()
CuO + H2SO4 = CuSO4 + H2O;
Cu(OH)2 + H2SO4 = CuS04 + 2H2O;
CuO + SO3 = CuSO4;
Cu(OH)2 + SO3 = CuSO4 + H2O;
CuCO3 + H2SO4 = CuSO4 + H2O + CO2;
в) Ba + H2CO3 = BaCO3 + H2↑;
BaO + H2CO3 = ВаСОз + H2O;
Ba(OH)2 + H2CO3 = BaCO3 + 2H2O;
BaO + CO2 = BaCO3;
Ba(OH)2 + CO2 = BaCO3 + H2O;
BaCl2 + Na2CO3 = 2NaCl + BaCO3.
288.
а) Щоб з натрій сульфату добути натрій хлорид, треба до розчину натрій сульфату додати розчин барій хлориду. В осад випаде барій сульфат, а в розчині залишиться натрій хлорид: Na2SO4 + ВаСl2 = BaSO4↓ + 2NaCl.
б) Щоб з натрій хлориду добути натрій сульфат, до твердого натрій хлориду треба додати концентровану сульфатну кислоту й суміш нагріти: 2NaCl + H2SO4 = Na2SO4 + 2HCl↑.
289.
а) 4Р + 5O2 = 2Р2O5;
Р2O5 + 3Н2O = 2Н3РO4;
Н3РO4 + 3NaOH = Na3P04 + 3H2O;
Na3PO4 + АlСl3 = 3NaCl + АlРO4;
б) 2Са + O2 = 2СаО;
СаО + Н2O = Са(ОН)2;
Са(ОН)2 + 2HNO3 = Са(NO3)2 + 2Н2O;
Ca(NO3)2 + Na2CO3 = 2NaNO3 + СаСO3;
в) Na2O + H2SO4 = Na2SO + H2O;
Na2SO04 + Ba(OH)2 = BaSO4 + 2NaOH;
NaOH + Al(OH)3 = NaAlO2 + 2H2O;
NaAlO2 + 4HCl = NaCl + AlCl3 + 2H2O;
r) ZnO + 2HNO3 = Zn(NO3)2 + H2O;
Zn(NO3)2 + 2NaOH = Zn(OH)2 + 2NaNO3;
Zn(OH)2 + 2KOH = K2ZnO2 + 2H2O;
K2ZnO2 + 2H2SO4 = K2SO4 + ZnSO4 + H2O.
290.
a) Al(OH)3 + 3HCl = AlCl3 + 3H2O;
б) Zn(OH)2 + 2KOH = K2ZnO2 + 2H2O;
b) CaCO3 + 2HCl= CaCl2 + H2O + CO2;
CaCl2 + 2AgNO3 = 2AgCl + Ca(NO3)2.
291. За звичайних умов літій оксид реагує з водою, утворюючи літій гідроксид: Li2O + Н2O = 2LiOH.
Літій гідроксид реагує з алюміній сульфатом за умови, якщо обидві речовини перебувають у розчині: 6LiOH + Al2(SO4)3 = 3Li2SO4 + 2Аl(ОН)3.
За звичайних умов хлоридна кислота розчиняє алюміній гідроксид: Аl(ОН)3 + ЗНСl = АlСl3 + ЗН2O.
292. Ні, безпосередньо за допомогою однієї реакції добути не можна. Необхідний також розчин лугу, щоб отримати алюміній гідроксид, у результаті взаємодії якого із хлоридною кислотою утвориться алюміній хлорид: Al2(SO4)3 + 6NaOH = 2Аl(ОН)3 + 3Na2SO4; Аl(ОН)3+ ЗНСl = АlСl3 + 3Н2O.
293. Калій гідроксид реагує із сульфатною кислотою за рівнянням:
![]()
М(KОН) = 56 г/моль;
M(K2SO4) = 174 г/моль.
Зі 112 г КОН можна одержати 174 г K2S04,
а із 14 г КОН — х г K2SO4.
За рівнянням реакції складаємо пропорцію:
14 г: 112 г = х : 174г.
Звідки![]()
Відповідь: m(K2SO4) = 21,75 г.
294. Цинк і цинк оксид взаємодіють із хлоридною кислотою за рівняннями реакцій:
Zn + 2НСl = ZnCl2 + H2 ↑; (1)
ZnO + 2НСl = ZnCl2 + Н2O. (2)
Як бачимо, водень виділяється лише в першій реакції. Визначаємо з рівняння реакції (1) масу цинку в суміші:
![]()
M(Zn) = 65 г/моль.
Під час взаємодії 65 г цинку виділяється 22,4 л водню,
а під час взаємодії х г цинку — 2,24 л водню.
За рівнянням реакції складаємо пропорцію:
2,24 л : 22,4 л = х : 65 г.
Звідки![]()
Визначаємо з рівняння (1) масу солі, що утворилась унаслідок реакції:
![]()
M(ZnCl2) = 136 г/моль.
Унаслідок взаємодії 65 г Zn утворюється 136 г ZnCl2,
а внаслідок взаємодії 6,5 г Zn —у г ZnCl2.
За рівнянням реакції складаємо пропорцію:
6,5 г : 65 г = у : 136 г.
Звідки![]()
Знаходимо масу цинк оксиду в суміші:
m(ZnO) = m(суміші) - m(Zn) = 14,6 г - 6,5 г = 8,1 г.
Обчислюємо за рівнянням реакції (2) масу солі:
![]()
M(ZnO) = 81 г/моль.
Під час взаємодії 81 г ZnO утворюється 136 г ZnCl2,
а під час взаємодії8,1 гZnO — ггZnCl2.
За рівнянням реакції складаємо пропорцію:
8,1 г : 81 г -Z : 136 г.
Звідки![]()
Знаходимо загальну масу солі, що утвориться:
m(ZnCl2) = у + z = 13,6 г + 13,6 г = 27,2 г.
Відповідь: m(ZnCl2) = 27,2 г.
295. Кальцій карбонат реагує із силіцій(ІV) оксидом за рівнянням
СаСO3 + SiO2 = CaSiO3 + СО2↑. (1)
Магній карбонат реагує із силіцій(ІV) оксидом за рівнянням:
MgCO3 + SiO2 = MgSiO3 + СO2↑. (2)
Масу СаСO3 в суміші позначимо х, тоді маса MgCO3 становитиме:
m(MgCO3) = m(суміші) - m(CaCO3) = 46,8 г - х.
Об’єми вуглекислого газу, який виділяється внаслідок реакцій (1) і (2) позначимо відповідно V1 і V2.
Визначимо V1 з
реакції (1):
М(СаС03) = 100 г/моль.
Якщо реагує 100 г СаСO3 то виділяється 22,4 л СO2, а якщо реагує х г СаСO3, то виділяється V, л СO2.
Звідки: V1 = 22,4х : 100 = 0,224х.
Визначаємо V2 з реакції (2):
![]()
M(MgC03) = 84 г/моль.
Якщо реагує 84 г MgC03, то виділяється 22,4 л С02, а якщо реагує 46,8-хгMgC03,то виділяється V2 л СO2.
V2 = 22,4 • (46,8 - х) : 84 = 0,2667 • (46,8 - х).
За умовою задачі: V, + V2 = 11,2;
0,224х + 0,2667 • (46,8 - х) = 11,2;
0,224х + 12,482 - 0,2667х = 11,2;
0,0427х = 1,282; х= 1,282: 0,0427 = 30.
Отже, m(СаСO3) = 30 r, a m(MgCO3) = m(суміші) - m(СаСO3) = 46,8 г - 30 г= 16,8 г.
Визначаємо масу кальцій силікату m1 за рівнянням (1):
![]()
M(CaSiO3) =116 г/моль.
Зі 100 г СаСO3 утворюється 116 г CaSiO3,
а з 30 г СаСO3 — m1 г CaSiО3.
За рівнянням реакції складаємо пропорцію:
30 г : 100 г = m1 : 116 г.
Звідки![]()
Визначаємо масу магній силікату m2 за рівнянням (2):
![]()
M(MgSiO3) = 100 г/моль.
Із 84 г MgCO3 утворюється 100 г MgSiO3,
а з 16,8 г MgCO3 — m2 г MgSiO3.
За рівнянням реакції складаємо пропорцію:
16,8 г : 84 г = m2 : 100 г.
Звідки![]()
Обчислюємо масу суміші силікатів:
m(CaSiO3, MgSiO3) = m1 + m2 = 34,8 г + 20 г = 54,8 г.
Знаходимо масову частку кальцій силікату в суміші:
w(CaSiO3) = m(CaSiO3) : m(CaSiO3, MgSiO3) = 34,8 г : 54,8 г = 0,635 = 63,5 %.
Знаходимо масову частку магній силікату в суміші:
w(MgSiO3) = m(MgSiO3) : m(CaSi03, MgSi03) = 20 г : 54,8 г = 0,365 = 36,5 %.
Відповідь: w(CaSiO3) = 63,5%; w(MgSiО3) = 36,5 %.
Перша публікація: 01/01/2016-2020
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.