Розв’язання вправ та завдань до підручника «Хімія» О. Г. Ярошенка 7 клас - 2015 рік

ТЕМА 2. КИСЕНЬ

§ 23. ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ МАСИ РЕЧОВИН ПІД ЧАС ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ

№ 1. Помилка попередників М. В. Ломоносова щодо прожарювання речовин полягала в тому, що перед проведенням дослідів реторту (з уміщеним у неї свинцем) зважували і запаювали. По завершенні дослідів реторту відкривали і повторювали зважування, виявляли збільшення маси. Про те, що у реторті, крім металу, було повітря, а в ньому кисень, який вступав у хімічну реакцію з металом, вчені не могли знати. А у відкриту репорту (замість кисню) надходила нова порція повітря.

№ 2. М. В. Ломоносов вніс зміни у проведення дослідів з прожарювання речовин та змінив умови досліду — зважування речовин до і після прожарювання він здійснював у запаяній реторті. Він виявляв, що маса запаяної реторти разом з її вмістом залишалася незмінною. Це тому, що у запаяну реторту не надходили нові порції повітря замість кисню, що прореагував з металом. Відтак, маса речовин до і після реакції у запаяній реторті залишалася однаковою.

3. М. В. Ломоносов у 1748 році відкрив закон збереження маси речовин.

Маса речовин, що вступають у хімічну реакцію, дорівнює масі речовин, що утворюються внаслідок реакції,

№ 4. Маса запаяної реторти після прожарювання в ній металу залишилась незмінною тому, що у запаяну реторту не надходили нові порції повітря замість кисню, що прореагував з металом. Відтак, маса речовин до і після реакції у запаяній реторті залишалася однаковою.

5. Не суперечить закону збереження маси речовин тому, що при горінні багаття відділюється вуглекислий газ і вода, яка випаровувається.

6. Маса мідної пластинки після прожарювання у полум’ї спиртівки збільшиться, тому що мідь вступить у взаємодію з киснем повітря.

9.

Відповідь: 3,6 г.





Перша публікація: 01/01/2015

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.