Зовнішньоекономічна діяльність

9 ОРГАНІЗАЦІЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ. ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ

9.3 Офшорні зони

Ідеї зон вільної торгівлі, експортно-виробничих зон та науково-промислових парків, які набули широкого поширення у світовому господарстві, сьогодні доповнюються теорією та практикою створення і розвитку офшорних центрів.

У найзагальнішому вигляді під офшорними зонами розуміють країни та території, що здійснюють реєстрацію іноземних компаній, на діяльність яких поширюється пільговий режим оподатковування. Компанії, зареєстровані в офшорних центрах, перебувають під юрисдикцією країни перебування і зобов'язані суворо дотримуватися місцевого законодавства.

Традиційно офшорною зоною (або офшорним центром, або «податковою гаванню») називають країну зі сприятливим податковим законодавством.

Таблиця

Основні моделі вільних зон: типові розміри і склад пільг

Офшорні зони надають господарським агентам, що їх використовують, такі переваги: податкові пільги, значну свободу, практичну відсутність валютного контролю, можливість здійснення операцій з резидентами в будь-якій іноземній валюті, списання витрат на місці, анонімність, таємність фінансових операцій (головним чином діє лише вимога інформувати владу про сумнівні операції, пов'язані з наркобізнесом).

Найбільш відомі офшорні центри створені на острові Мін, Багамських і Віргінських островах, Джерсі, Гибралтар, Кіпр, Ірландія та Панама, а також на території Інгушетії та Калмикії.

В основному офшорні компанії здійснюють посередницьку функцію при укладанні, оформленні контрактів та рахунків, проведенні експортних, імпортних та експортно-імпортних операцій, наданні ділових послуг.

Головна компанія (материнська) укладає з офшорною компанією контракт на весь товар за єдиною пільговою ціною, а офшорна компанія укладає контракти на партії цього товару з покупцями в різних країнах за комерційними цінами. Таким чином, головна компанія дістає фіксований прибуток, а різниця між відпускною ціною та ціною проведеної комерційної операції залишається на рахунку офшорної компанії.

При проведенні експортно-імпортних операцій офшорна компанія укладає відразу два контракти. Перший — з оптовиком — експортером на постачання головному підприємству товару за мінімальною ціною, а другий — зі своїм головним підприємством на постачання йому цього ж товару за вищою ціною. Передоплата за вказівкою офшорної компанії йде з країни — імпортера постачальникам — експортерам. А різницю між цінами першого і другого контрактів одержує дочірня фірма, зареєстрована в офшорній зоні. Оскільки в офшорній зоні прибуток майже не обкладається податком, то підприємство платить податок на прибуток, який одержало за другим контрактом і має можливість розпоряджатися тим прибутком, що осідає на рахунках офшорної компанії.

Компанії, зареєстровані в таких «податкових гаванях», як правило є акціонерними товариствами (іноді партнерствами) і мають статус ІВС (International Business Company). Вони можуть відкривати рахунки в будь-яких банках і в будь-яких валютах без одержання якихось спеціальних дозволів.

У переважній більшості юрисдикцій зареєстровані офшорні компанії не зобов'язані подавати бухгалтерські звіти ніяким урядовим або податковим органам. Уся звітність замінена щорічним фіксованим збором (від $150.0 до $1000). Іноді розмір щорічного збору залежить від розміру статутного капіталу. Слід зазначити, що за рідкісним винятком, статутний капітал офшорних компаній не виплачується, а є присутнім у заявочній формі.

Імена бенефіціарних (реальних) власників офшорних компаній зберігаються в суворій таємниці. Гарантом конфіденційності цієї інформації є сам закон про офшорні компанії, який передбачає карне покарання за будь-який вид розголошення подібної інформації. Тільки рішення суду країни реєстрації може зобов'язати офшорну компанію розкрити секретну інформацію про особи справжніх акціонерів. Треба відзначити, що в результаті сформованої практики позитивне рішення суд виносить лише за конкретними доведеними видами судочинства (наркотики, зброя, отруйні речовини тощо). У той же час важливою перевагою законодавства більшості «податкових гаваней», як утім, і у Швейцарії, є відсутність можливості порушення кримінальних справ у результаті ухилення від сплати податків або мита.

Світовий офшорний бізнес відіграє все більшу роль у русі як позичкових, так і підприємницьких інвестицій, в обслуговуванні зовнішньоекономічних зв'язків між усіма країнами світу.

Контрольні запитання

1. Які існують форми спільного підприємництва?

2. З якою метою створюються спільні підприємства?

3. Дайте визначення поняттю «вільна економічна зона».

4. Укажіть цілі та завдання створення ВЕЗ.

5. Що таке «офшорні зони», з якою метою вони створюються?