Зовнішньоекономічна діяльність
6 ОСНОВИ МИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
6.1 Організація митної системи в Україні
Митне регулювання в Україні здійснюється відповідно до Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про митну справу», Митного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про єдиний митний тариф» і інших нормативних актів.
Принципи організації митної справи визначає Митний кодекс, відповідно до нього Україна самостійно виробляє митну політику, створює власну митну систему і здійснює митне регулювання на своїй території, що складає єдиний митний простір.
В Україні митна справа розвивається в напрямку гармонізації й уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.
Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади і управління України. Основні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір митних зборів і умов митного обкладання, спеціальні митні зони й митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняються, визначаються Верховною Радою України.
Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України; встановлення розмірів митних зборів і оплати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України з питань митної справи; проведення переговорів і укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України здійснюються Кабінетом Міністрів України.
Забороняється регулювання митної справи не передбаченими в законодавстві України актами та діями державних й недержавних органів. Державна митна служба України (ДМСУ) є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, Служба організовує здійснення митної політики, забезпечує ефективне функціонування митної системи. ДМСУ у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень ДМСУ організовує і контролює виконання актів законодавства України про митну справу. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять у її компетенцію, розробляє пропозиції з удосконалення цього законодавства і виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
До складу Державної митної служби України входять: Центральний апарат ДМСУ, спеціалізовані установи і митниці.
Центральний апарат ДМСУ:
- Голова ДМСУ;
- перший заступник Голови ДМСУ;
- заступники Голови ДМСУ;
- управління ДМСУ:
- особистої безпеки та контролю; організації митного контролю;
- з організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил;
- митно-тарифні;
- митних платежів;
- статистики;
- аналізу, прогнозування та зв'язків із громадськістю;
- фінансово-економічне;
- бухгалтерського обліку і звітності;
- кадрів;
- міждержавних зв'язків;
- правове;
- управління справами.
- самостійні відділи;
сектор режимно-секретної й мобілізаційної роботи; профспілковий комітет центрального апарата служби; чергова частина.
Спеціалізовані установи:
- рада профспілки працівників митних органів України;
- господарсько-експлуатаційне митне управління;
- постачальницьке митне управління;
- автотранспортне митне господарство;
- центральна митна лабораторія;
- інформаційно-аналітичне управління;
- Київський центр підвищення кваліфікації;
- Хмельницький центр підвищення кваліфікації;
- Академія митної служби;
- санаторій «Перлина». Митниці:
- регіональні: Київська; Західна; Карпатська; Подільська; Чорноморська; Кримська; Донбаська; Східна; Північна; Дніпровська;
- прямого підпорядкування: Бориспільська; Севастопольська; Центральна енергетична;
Оперативна (у складі Управління особистої безпеки і контролю).
Згаданим регіональним митницям підпорядковані відповідні митниці.
Завдання митних органів
Згідно ст. 11 Митного кодексу України митні органи України при здійсненні митної політики вирішують такі головні завдання:
1) виконання і контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними у встановленому законом порядку;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних і фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщаються через митний кордон України, удосконалювання форм і методів їхнього здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
8) здійснення разом з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (установлення вірогідності) сертифікатів походження товарів з України.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.