Фінансовий ринок - Словник фінансових термінів - 2020


Суб'єкти фінансового ринку - ФІНАНСОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ І РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ - ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ - Фінансовий ринок

ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

ТЕМА

ФІНАНСОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ І РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

1.4. Суб'єкти фінансового ринку


Основними суб'єктами фінансового ринку виступають:

✵ домашні господарства;

✵ фірми, підприємства, корпорації, організації;

✵ фінансові інститути;

✵ держава;

✵ іноземні учасники.

Домашні господарства інвестують тимчасово вільні кошти в фінансові активи, купуючи цінні папери або отримуючи кредити на придбання житла, техніки та інших необхідних речей.

Фірми, підприємства (як промислові, так і сільськогосподарські) корпорації, організації належать до інститутів позафінансової сфери. На фінансовому ринку вони емітують і розміщують власні фінансові ресурси, або беруть у користування кошти на визначених умовах для розширення діяльності. Для цих суб'єктів ринку основними джерелами виступають кредити, позики, облігації та акції.

Фінансові інститути шляхом переливу заощаджень домашніх господарств, позафінансових інститутів, іноземних учасників до суб'єктів господарювання, які їх потребують, надають можливість задовольняти потреби останніх у коштах для розширення діяльності. Тобто, основною функцією фінансових інститутів є допомога в передачі коштів тих, у кого є вільні, до тих, хто їх потребує.

До державних представників фінансового ринку належать центральні та місцеві органи влади і управління та Національний банк України. Свій вплив на діяльність ринку держава здійснює через керування, шляхом установлення облікового відсотка, грошовою масою, валютним курсом та ін. Держава регулярно розміщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання: надаючи кредити, здійснює фінансову підтримку суб'єктів господарювання; регулює фінансовий ринок.

До іноземних учасників ринку належать міжнародні організації, іноземні уряди, фінансові інститути, фізичні особи, що не є резидентами України. Також, як і інститути позафінансової сфери, іноземні учасники можуть залучати, емітувати або розміщувати на фінансовому ринку фінансові активи.

Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати у ролі позичальника, інвестора чи посередника.

До позичальників належать фізичні чи юридичні особи, що залучають засоби інших суб'єктів для свого розвитку. У ролі позичальника можуть виступати домашні господарства, організації, підприємства, держава при отриманні кредитів та позик.

До інвесторів належать держава, фізичні і юридичні особи України, а також іноземні громадяни і фірми, якщо приймають рішення про вкладення коштів в об'єкти інвестування.

До посередників належать фінансові інститути, що забезпечують взаємодію інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи — емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки і небанківські установи — страхові й інвестиційні компанії, фінансові та пенсійні фонди, ощадні установи.

Діяльність посередників вигідна як для позичальників, так і для інвесторів. Через використання послуг посередників у позичальника і інвестора відпадає потреба в пошуку один одного; за рахунок зменшення витрат часу та інших зусиль на залучення капіталу в декількох інвесторів для одержання потрібної суми, знижуються операційні витрати позичальника; інвестори, які мають незначний капітал, одержують можливість отримувати прибутки за рахунок його залучення; знижується ризик неефективних капіталовкладень або неповернення позики.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.